Християнсько-Демократичний Союз виступив з низкою ініціатив, спрямованих на подолання кризових явищ у демократичному таборі. Частина з них має законодавчий характер і стосується порядку роботи Верховної Ради. Друга частина має політичний характер, і саме про ці ініціативи сьогодні наша розмова з Головою ХДС Володимиром Стретовичем.– Володимире Миколайовичу, що сьогодні відбувається навколо конституційної реформи? Складається враження, що Україна одержить не один, а кілька варіантів Основного Закону, і це тільки підсилить нестабільність і конфлікт усередині демократичної коаліції...
– Справді, конституційна реформа назріла, сьогодні ми маємо чітко визначитися з моделлю державного устрою країни, чітко визначити місце Президента і Кабінету міністрів у системі державного керування. Проблема в тім, якими методами і якою ціною ця реформа проводитиметься. Спочатку ми зіткнулися з тим, що одна частина демократичної коаліції спробувала змінити Основний Закон без участі Верховної Ради, що небезпечно не тільки виключенням парламенту з цього процесу, але і тим, що багато сил демократичної коаліції, незгодних з цим проектом, зроблять усе, аби він провалився на референдумі. А це стане ще одним ударом і по єдності блоку, і по авторитету Президента.
З іншого боку, дедалі частіше звучить інформація про те, що інша частина коаліції готова об'єднатися з Партією Регіонів заради прийняття альтернативної редакції Конституції парламентською більшістю в обхід Президента. Така ситуація не менш небезпечна.
– Що пропонує з цього приводу ХДС?
– Нова редакція Конституції має стати результатом роботи парламентсько-президентської комісії і прийняттям у Верховній Раді законопроекту 2245, який передбачає створення спеціального органу – Конституційної Асамблеї. Такий спосіб дозволяє підійти до питання серйозно і врахувати усі думки і варіанти. Так, можливо, це займе більше часу, але такі питання не можна вирішувати поспішно. Зрештою, проблеми єдності демократичної коаліції сьогодні – це не стільки результат недосконалості коаліції, скільки особистих амбіцій і неспроможності.
– У ЗМІ звучать пропозиції збільшити прохідний бар'єр до Верховної Ради. Називаються цифри в 7 і навіть 11%... Які плюси і недоліки такого розміру бар'єра?
– За великим рахунком, жодних плюсів від такого високого прохідного бар'єра немає. Нам кажуть: це підсилить структурування парламенту і політичної арени держави в цілому. Одначе сьогодні в Раді і так лише п'ять фракцій – БЮТ, ПР, НУ-НС, КПУ і Блок Литвина. Хіба це багато? Річ не в кількості партій, а в їхній якості як політичної еліти. Навіть якщо сьогодні залишиться всього дві партії, то й вони без проблем зуміють паралізувати Верховну Раду і зробити її нежиттєздатною.
Зате мінуси можуть мати катастрофічні наслідки для України. По-перше, що більший прохідний бар'єр, то вища загроза створення двопартійної системи. А така система – це справді загроза, якщо врахувати, як голосують сьогодні українські регіони. Фактично Україну буде розділено на дві частини, і цей розділ буде закріплено у Верховній Раді. Східну частину країни повністю візьме під контроль одна політична сила, а західну частину – друга партія.
Крім того, цей бар'єр стане не бар'єром, а справжньою стіною для нової української еліти. Саме сьогодні починається процес заміни старої збанкрутілої еліти (незалежно від кольору – хоч помаранчевої, хоч червоної або біло-блакитної) новим поколінням політиків, за спиною в якої немає вантажу тоталітарного радянського минулого. І тепер перед ними хочуть поставити шлагбаум. Аби домогтися успіху, молодим політикам доведеться приймати правила гри, які панують в українській політиці сьогодні. Їм доведеться зробити нормою життя для себе зрадництво і продажність.
І думати сьогодні треба не про бар'єрний відсоток, а про те, щоб виборча система була більш адекватною до нашої реальності. Тому ХДС наполягає на мажоритарній системі виборів до місцевих рад і за відкриті партійні списки до Верховної Ради.
– Крім усього іншого, ХДС пропонує перенести вибори мера Києва на пізніший термін. Звісно, Київ – столиця, та чому все-таки місцеве київське питання поставлене за важливістю в один ряд з конституційною реформою та іншими загальнонаціональними питаннями?
– Це найважливіше питання для єдності демократичного табору. Вибори в Києві накладаються на загальну кризу в коаліції демократів. Відсутність єдиного кандидата на посаду мера тільки підсилює розкол. І ще гірше – через брак єдності перемогу може одержати чинний мер. Це стане важкою поразкою для всіх демократів. Переможців не буде, а супротивники одержать ще один козир, говорячи про нездатність демократів працювати однією командою.
– Провокаційне питання: то, може, і не варто за будь-яку ціну зберігати цю єдність, коли демократів постійно лихоманить через чиїсь амбіції? Може, настав час подумати про нові конфігурації української політики?
– Єдність "помаранчевих" – це не просто ностальгія за Майданом. Це умова виживання і збереження курсу демократичних реформ. Ми вже згадували про інформацію у ЗМІ про те, що частина демократів готова об'єднатися навколо зміни Конституції з Партією Регіонів, щоб "насолити" Президентові. З іншого боку, частину демократів намагаються перетягти в проекти, які нібито мають створити новий центр, де помірні сили "помаранчевих" співпрацюватимуть із розсудливою частиною Партії Регіонів.
Я чудово знаю, що в ПР є чимало тверезих і розумних політиків. Але хочу нагадати, що спроби загравати з регіоналами були і після виборів 2006 року. І тоді намагалися вибудувати помірний центристський блок з цією партією. Однак щойно в регіоналів з'явилася можливість, завдяки зрадництву СПУ, обійтися без "помаранчевих", вони одразу ж зробили спробу реваншу, збираючись зробити Президента декоративною фігурою, нахабним чином обмежуючи його повноваження. І чомусь усі ці дії підтримувалися регіоналами одностайно. Де ж тоді було це "розсудливе крило ПР"?
Усе це врешті-решт закінчилося штурмом Генпрокуратури і достроковими виборами. Тому спочатку ми мусимо зробити демократичні реформи незворотними і вже після цього вибудовувати якісь нові конфігурації, котрі включатимуть усі здорові сили української політики. Й об’єднуватися тоді вони будуть навколо інтересів України, а не довкола інтересів окремого клану.
Архів 2008 року
Газета "Християнський Демократ"
Російськомовна версія статті: «Единство демократов – это не просто ностальгия о Майдане»
0 коментарів