Архів 2009 року

Судову систему України лихоманить від одного скандалу за одним. Та справа судді Зварича особливо шокувала всіх українців. Що слід зробити, щоб у громадян нашої держави нарешті з’явилася довіра до судів і щоб судді нарешті стали на захист закону? Заслужений юрист України, Голова Християнсько-Демократичного Союзу Володимир Стретович пропонує свої рішення.

– Володимире Миколайовичу, які пропозиції, на Вашу думку, щодо судової реформи є найбільш дієвими?

– Потрібно провести позачергову атестацію суддівського корпусу на підставі закону. Такий законопроект я підготував і найближчим часом внесу у Верховну Раду. Він передбачає механізм, починаючи з рівня районних судів, обласних. Потрібно дати оцінку роботі суддівського корпусу щодо його обов'язків і на підставі рішень громадськості, куди входитимуть представники ветеранських організацій, молодіжних, правозахисних, представники влади і місцевого самоврядування, інших інституцій. У разі не підтвердження статусу довіри суддям, їх потрібно відправляти у відставку. Така своєрідна суддівська "чистка". Але серед політикуму немає єдиної точки зору про необхідність проведення таких заходів.

Проблема нашого суду – це не проблема галузі суддівської системи, це проблема країни в цілому, оскільки це зло, яке почало інтенсивно вкорінюватися вже протягом 5 років – називається корупцією. Воно сьогодні роз'їло державну систему взагалі і її судову ланку зокрема. І тут є суб'єктивний фактор – це намагання суддів заробляти нечесним способом, і об'єктивний – ніхто не протидіє тій системі, починаючи з вищої суддівської інстанції – Верховного Суду чи спеціалізованого органу, який повинен бути в державі і здійснювати контроль за діяльністю суддів.

Ті поодинокі випадки викриття, суддів-"засівальників" чи тих, хто за чужий рахунок їздить на відпочинок – це маленькі епізоди того, що фактично підтверджує негаразди в судовій системі. Дискусія навколо законів, таких як "Про судоустрій і статус суддів" – намагання видати бажане за дійсне. Це не поліпшить діяльності суддівського корпусу, тому що порядок потрібно наводити із самого верху: з механізму призначення суддів, призначення їх довічно Верховною Радою. У Комітеті з питань правосуддя відбуваються речі, далекі від ідеалу процедури призначення суддів на ці посади.

Отже, проблема поліпшення діяльності судів є комплексною, вона не може бути вирішеною негайно, але цього має прагнути не тільки суспільство, яке довіряє судам найбільше, а й народні депутати, Президент країни, місцеві адміністрації, органи суддівського самоврядування і найголовніше – самі судді. Виглядає парадоксально ситуація, коли судді, знаючи, хто з їхніх колег "не чистий на руку" – не позбавляються недолугих, а, навпаки – покривають і навіть захищають тих, на яких, як кажуть у народі, "нема де клейма ставити". Розв’язання усіх цих проблем – може дати бажаний результат, а прийняття тільки одного закону це, так би мовити – верхівка маленького кроку, який треба зробити. Але після того, я переконаний, ніхто далі не поглиблюватиме будь-яку планомірну діяльність з наведення порядку у суддівській системі.

– Як рівень спеціальної підготовки суддів в Україні впливає на судову систему держави?

– Проблема існує, але це не перешкода для успішного функціонування суддів. Є спеціальний орган – Академія суддів, де охочі проходять спеціальну підготовку. Хоча за радянських часів не було такої підготовки, але суддівський корпус був набагато кращий, ерудованіший, патріотичніший, професійніший і система суддівського контролю була налагоджена так, що відхилення рішення, винесеного судами нижчої інстанції, було рідкісним явищем. Принцип не в системі підготовки кадрів, а в доборі цих кадрів, тому треба ставити відповідні кваліфікаційні вимоги і велику увагу приділяти самому механізму висування на ці посади, відходячи від практики, коли після порушення прокуратурою справи тебе через рік можуть успішно номінувати в судді і ти можеш продовжувати далі вершити ті самі дії.

Тому не думаю, що є нагальна потреба готувати суддів спеціально. Переконаний, судді ідуть на цю посаду, вибираючи цей фах свідомо, за покликанням, а не примусово, хоча є і ті заробітчани, які, спостерігаючи за вакханалією в судах, біжать, щоб зазирнути в кишеню позивачеві чи підсудному і збагатитися за їхній рахунок. Як на мене, система суддівської підготовки має бути, але вона не є визначальною у реформуванні діяльності судів.

– Які кроки потрібно зробити для того, щоб забезпечити прозорість прийняття суддівських рішень та підвищити роз'яснювальну функцію для громадян про судовий захист?

– Сьогодні є правило, яке зобов'язує розміщувати рішення судів в Інтернеті. Ми з народним депутатом Тарасом Стецьківим внесли законопроект, який готується до слухання у Верховній Раді. Він полягає у тому, щоб рішення усіх судів були розміщені на спеціальному сайті, і відповідно кожен громадянин міг це почитати. З іншого боку – кожен суддя зможе побачити аналогічну справу, яка розглядалася іншим судом, за подібними обставинами і вихідними даними, і відтак уніфікувати єдину судову практику по цих категоріях справ. Це досить тривалий процес, він розрахований не на один рік, але я впевнений, що наявність в Інтернеті кожного судового рішення – це можливість для громадськості, фахівців і дисциплінарної комісії, яку передбачається створити згаданими проектами законів, ознайомитися з ним. Це ще одна можливість аналізувати, чи правомірно суддя застосував норми матеріально-процесуального права у тій чи іншій ситуації, чи не зловживав своїм правом, підписавшись під іменем України.

На превеликий жаль, судді, щоб догодити одній зі сторін не за "дякую" і не керуючись своєю правосвідомістю, а з матеріальних мотивів, часто переступають закон. Відтак, коли рішення будуть публічними – це буде досить швидко видно і проаналізовано не тільки сторонами, які з цим рішенням ознайомляться вперше, а й правозахисними організаціями, студентами для того, щоб можна було впливати і виховувати, у доброму сенсі, суддів, які діють у такий спосіб. Якщо це матиме системний характер, відповідно, від них треба позбавлятися, у зв'язку з недовірою суспільства.

Отже, перший захід, який дебатується і вже впроваджений у багатьох судах: здійснюється запис на магнітну плівку всього процесу, а потім судове рішення розміщується в Інтернеті, і це певним чином забезпечує прозорість та відкритість судів. Громадяни мають знати, що судді незалежні лише під час прийняття рішення, коли вони накопичують знання, вивчають матеріали справи, аналізують законодавство, на підставі своєї внутрішньої правосвідомості ухвалюють те чи інше рішення, а після цього вони, як і всі громадяни, мають відповідати за якість своєї роботи.

Архів 2009 року
Газета "Християнський Демократ"

Російськомовна версія статті: "Необходимо провести судейскую "чистку"