Резюме

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Матеріалістичний емерджентизм

Усі властивості і закони, які належать до матеріальної реальності, незалежно від того, чи зводяться закони і властивості вищого рівня організації матерії до законів і властивостей нижчого рівня, чи не зводяться, є лише засобами описання просторових властивостей – місця та руху у просторі фізичних тіл. Усі вони є теоретичними конструктами, що виконують одну-єдину функцію – опис і передбачення розташування і руху у просторі тих або інших фізичних об’єктів.

Іншими словами, усі властивості і закони, які належать до матеріальної реальності, на усіх рівнях її організації, концептуально зводимі до просторових властивостей (місце і рух у просторі).

Найбільш правдоподібно, що всередині матеріальної реальності незводимості між властивостями матерії на різних рівнях організації не існує. Якщо ж вона існує, то є лише кількісною.

Натомість, незводимість свідомості до матеріальної реальності є якісною: поняття свідомості і усі часткові поняття, які ним охоплюються (відчуття, мислення, емоції) концептуально не зводяться до місця і руху у просторі.

Зрозуміло, поняття свідомості має й цей – біхевіористський – аспект: ми використовуємо поняття свідомості, мислення, відчуттів, емоцій в тому числі і для пояснення ззовні спостережуваних форм поведінки. Але не лише для цього. Зміст понять свідомості, мислення, відчуттів, емоцій тощо не вичерпується біхевіористським аспектом. І саме тому матеріалізм і матеріалістичний емерджентизм (як пояснення природи свідомості) є помилковими. У змісті понять свідомості, мислення, відчуттів, емоцій тощо визначальним є “внутрішній”, суб’єктивний аспект.

Усі поняття, які описують стани і процеси свідомості (суб’єктивні стани і процеси), позначають щось, що ми безпосередньо, інтроспективно сприймаємо як наші відчуття, емоції, думки. У такому інтроспективному сприйнятті немає ніяких просторових характеристик.

Про свідомість (відчуття, емоції, мислення) ми дізнаємося не через спостереження за фізичними рухами, а у зовсім інший спосіб. Через спостереження за самими лише фізичними рухами, без “внутрішнього”, нефізичного самоспостереження, самосвідомості, в принципі неможливо нічого дізнатися про свідомість (відчуття, емоції, мислення).

Висновок: Емерджентистська концепція свідомості (зокрема, теорія Енґельса) необґрунтована і не вирішує проблеми пояснення природи й виникнення свідомості; їй не вдається подолати “прірву”, що розділяє матерію і свідомість, усунути радикальну якісну відмінність між ними.

Про те ж саме дещо по-іншому... (з дискусії на інтернет-форумі)

Твердження діалектичного матеріаліста:

“З переходом від простого фізичного до складного біологічного, психічного, не появляється ніяких нових об’єктів (все ті ж елементарні частинки і нічого більше), але появляються нові структури, їх властивості, динаміка.
І вони не можуть бути "логічно виведені" з властивостей елементарних частинок...

Знаючи властивості окремих електронів, протонів і нейтронів Ви не можете вивести існування атома, тим більше його властивостей.
Ну нема в них такої характеристики, як валентність.

Не збуджується окремий електрон, не взаємодіє з фотоном, не випромінює фотона (як і протон і нейтрон), а атом все це може. (Тут мова про електромагнітні взаємодії)

Окремі атоми не мають металічних чи діелектричних властивостей.

Як і феромагнітних, кристалічних, сегнетоелектричних, надпровідних, напівпровідникових, твердості, в’язкості...

З ускладненням структур появляються нові властивості цих структур (саме властивості, а не якісь нові фізичні сутності). І ці властивості не зводяться, не "виводяться логічно" з властивостей компонентів.

Комп’ютер має нові властивості порівняно з резисторами, транзисторами і конденсаторами, з яких він складається.”

Відповідь дуаліста:

Маємо справу з теорією про нові якості, які нібито виникають з переходом від простого фізичного до складного хімічного чи біологічного рівнів, про нібито їх незводимість і невиводимість по відношенню до якостей нижчого рівня.

Ця теорія безпідставна і нелогічна.

Усе, що ми маємо на будь-якому рівні фізичної організації – це лише рухи фізичних об’єктів, зміна їх місця у просторі, внаслідок гравітаційних і електромагнітних взаємодій, за законами цих взаємодій.

Усі так звані “нові якості” у фізичному світі – це лише нові назви, які дані для тих або інших типових (таких, що їх структура регулярно повторюється) сукупностей і послідовностей фізичних процесів (гравітаційних і електромагнітних взаємодій та зумовлених ними фізичних рухів).

Якщо ми назвали предмети з певною фізичною структурою, які можуть слугувати для певних наших потреб, столом, то це не означає, що десь у світі з’явилася нова фізична властивість – 'стольність'.

Знаючи усі фізичні властивості усіх елементів, що утворюють атом, та їх взаємне розташування, в принципі можливо вивести усі властивості атома. Валентність – це лише властивість атома певним чином взаємодіяти з іншими атомами або їх складовими елементами; ця взаємодія виявляється у фізичному русі (з’єднання-роз’єднання) атомів і їх частин і повністю зумовлюється електромагнітними властивостями складових частин атома і їх взаємним розташуванням. Вона зводиться до цих властивостей і виводиться з них в принципі, бо вона – не що інше, як складне поєднання цих властивостей (вона складається з них, як розмір тіла складається з розмірів його елементів та відстаней між ними; як результуюча фізична сила чи поле, що впливає на фізичне тіло, є геометричною, векторною сумою усіх фізичних сил і полів, які на нього діють). Хоча можливо, що на практиці на даний момент таке зведення й неможливо здійснити, в силу труднощів з отриманням необхідної інформації про усі фізичні стани усіх елементів атома та великої складності потрібних обрахунків. Грубо кажучи, валентність атома – це кількість електронів, орбіта руху яких найбільш віддалена від ядра атома.

Збудження атома – це, знову ж таки, лише певна структура електромагнітних взаємодій між його елементами. Те ж саме стосується металічності, кристалічності і усього подібного…

Комп’ютер не має нових властивостей, які не зводилися б до властивостей резисторів, транзисторів, конденсаторів та інших його складових; усі його властивості – це складним чином структуровані сукупності властивостей резисторів, транзисторів і конденсаторів.

Усі властивості складних матеріальних структур зводяться до властивостей їх складових елементів просто тому, що складні матеріальні структури − це і є певним чином структуровані сукупності їх елементів. І тому, що всі властивості матеріальних об’єктів, на будь-якому рівні, або є описом їх розташування у просторі, структури (взаємного розташування у просторі різних складових) і руху, або проявляються виключно через їх вплив на фізичні рухи.

Усі властивості матеріальних об’єктів зводяться, в кінцевому рахунку, до розташування у просторі їх та їх складових частин, зміни цього розташування і впливу на розташування у просторі інших матеріальних об’єктів. Тому твердження про незводимість одних якостей до інших не є слушним.

Натомість свідомість (суб’єктивність) і все, що до неї належить, усі її стани (відчуття, емоції, мислення), в принципі неможливо звести до фізичних рухів та інших фізичних властивостей , оскільки:

1) про свідомість (відчуття, емоції, мислення) ми дізнаємося не через спостереження за фізичними рухами, а у зовсім інший спосіб;
2) через спостереження за самими лише фізичними рухами, без “внутрішнього”, нефізичного самоспостереження, самосвідомості, в принципі неможливо нічого дізнатися про свідомість (відчуття, емоції, мислення).

Ми не знали б ні про які електричні заряди й маси, якби ці властивості не проявлялися у зовнішньо спостережуваному русі (зміні місця у просторі) фізичних об’єктів. Натомість, ні з яких зовнішньо спостережуваних рухів ми не змогли б дізнатися про свідомість. Ми знаємо про свідомість не тому, що вона проявляється у рухах нашого тіла, і не завдяки спостереженню за структурами нервової системи й мозку, а безпосередньо, через самосвідомість, без ніякої фізичної інформації.

Іншими словами:

Всі нібито нові властивості, які нібито виникають на вищих рівнях організації фізичних (матеріальних) систем, є просто назвами для позначення тих або інших аспектів просторово-часових структур, що утворюються з елементів системи та їх властивостей. Тому ці нібито нові властивості цілком зводяться до просторових структур і базових фізичних властивостей. (Хоча можливо, що на практиці таке зведення реалізувати й не вдасться через надто велику кількість потрібної інформації та складність потрібних обрахунків, але в принципі воно можливе.)

Свідомість і усе, що до неї належить (відчуття, емоції, мислення), не є такими назвами; бо відповідні поняття позначають не властивості просторово-часових структур, які можливо спостерігати ззовні, а щось зовсім інше, про що люди знають без будь-якого спостереження за просторово-часовими структурами, і про це “щось” неможливо нічого дізнатися через саме лише спостереження за просторово-часовими структурами. Отже, свідомість не є сукупністю просторових структур і базових фізичних властивостей. (І отже, свідомість не може бути до них зведена в принципі, – не через надто велику кількість потрібної інформації та складність потрібних обрахунків, а просто тому, що вона ними не є.)

До наступного розділу: Від матеріалізму до епіфеноменалізму

Примітки:

1. Цей фрагмент писався ще до введення понять псевдонезводимості, істинної (кількісної та якісної) незводимості, концептуальної зводимості. Проте думаю, що неважко зорієнтуватися. На всякий випадок, додаю далі пояснення у виносках.

2. Твердження про можливість зведення або виведення в принципі означає, тут і далі, що в даному випадку немає істинної незводимості; що ми маємо справу з псевдонезводимістю (НРС-незводимістю).

3. у смислі концептуальної зводимості

4. тобто, має місце істинна якісна (концептуальна) незводимість

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии