Реалізація психологічних і психофізіологічних методів залучення уваги

Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Нейро-лингвистичне програмування (НЛП)

З появою спочатку радіо- і звукозапису, потім кіно і телебачення на підсвідоме життя людини почалося планомірна і, багато в чому, успішна атака. Ще на початку шестидесятих років у США була запропонована ідея «схованої реклами» – застосування 25-го кадру.
Цей «зайвий» кадр не устигає відкластися у свідомості. Але око його фіксує, і десь там, у глибині підсвідомості реклама, що залишилася, по суті, невидимою, робить свою справу.

Однак застосування 25-го кадру з метою впливу має досить серйозний підтекст. Справа в тім, що сприйняття різних за ступенем складності зображень відбувається з неоднаковою швидкістю. Якщо короткочасно експонувати прості зображення (трикутник, коло, квадрат, ромб тощо), то стадія недиференційованого сприйняття буде тривати не менш 14,8 мс, стадія виділення частини елементів контуру – не менш 24,0 мс., а стадія приблизної, оцінної класифікації – не менш 32,7 мс. . Тобто за час експонування 25-го кадру – 40 мс. такі прості об'єкти можуть бути класифіковані. У випадку пред’явлення більш складних конструктів – схематичних зображень обличчя, стадія загальної недиференційованої оцінки буде тривати не менш 58,3 мс., стадія визначення розмитої конфігурації – не менш 70,0 мс., а стадія ідентифікації тестових фігур у випадку виявлення зайвих деталей у комплексі рота і носа – не менш 168,7 мс. Розпізнавання більш складних зображень вимагає ще більшого часу. Таким чином, при спробах впливу за допомогою експонування 25-го кадру необхідно підбирати об’єкт із визначеним ступенем складності його зображення.

У семидесятих роках з’явився новий прийом – накладення необхідної інформації на звукозапис. Запис потрібного тексту сповільнюється раз у п'ятнадцять, так що знаходиться практично на нижній границі можливості стандартного відтворюючого пристрою. Якщо дати людині прослухати другий запис після її уповільнення, він почує низьке глухе виття. А якщо з’єднати на одному носії звичайний текст чи музичний твір, те другий запис і зовсім почутий не буде. Минаючи бар’єри свідомості, така інформація проникне в підсвідомість, і буде впливати на людину.

Крім звуку на зображення телепередачі можна накладати інші, спеціальні зображення. Це можуть бути: символ, що швидко біжить по екрані, геометрична фігура тощо. Особливість усіх цих зображень така: вони переміщуються так швидко, що око людини не устигає відслідковувати рух. Можна застосовувати спірально-рухливі зображення об'єкта, коли на периферії екрана виникає невелика темна цятка, що швидко оббігає екран по периметрі, але повертається не у вихідну точку, а небагато ближче до центра екрану, відкіля і починає друге коло. Через якийсь час така пляма починає обертатися в області центра екрана, що привертає пильну увагу того, хто дивиться. На тлі такого штучного залучення уваги можна подавати важливу інформацію, яка добре запам'ятовується глядачем. Програму залучення уваги можна змінювати, переходячи від спіралевидного обертання до «хвилі» чи «кола».

До наступного розділу: Перевантаження уваги й пам'яті в сполучені з прийомами НЛП – реклама

Примітки:

1. Кроль В.М. Психологические механизмы зрительного восприятия: интегральная модель // Вопросы психологии. – 1998. - № 6. – С.44-58.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии