Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення
До попереднього розділу: Соціально-психологічні механізми реалізації взаємодії людей у великих групах
Метод опитування. Це один з найбільш доступних методів дослідження масових явищ. Його ефективність у значній мірі залежить від того, наскільки широкі групи осіб, причетних до того або іншого випадку, залучені в процедуру опитування. При цьому важливо опитати не тільки самих учасників даного епізоду, але й очевидців, сторонніх спостерігачів, які можуть повідомити що-небудь про обстановку, яка передувала події або про наслідки, що настали одразу ж після неї.
Аналіз «вторинних» джерел. Зараз накопичений досить великий досвід дій по організації контролю над різноманітними масовими явищами. Цей досвід узагальнений у різних звітах, посібниках, інструкціях і вказівках тощо. Уважається, що ці документи є корисними джерелами інформації при вивченні масових явищ, тому що вони містять досвідчені спостереження, які стосуються властивостей і особливостей поведінки великих груп населення.
Прожективі методи. Широко використовуються прожективні методики для вивчення мотивів, почуттів і сприйняття подій, які виникли у людей в процесі їх участі у великій групі. Наприклад, у лабораторних умовах учасникам прожективного опитування можна показати серію карток з фотозображеннями натовпу, мітингу, зборів тощо. При цьому дослідник повинен звертати увагу на те, які особливості великої групи учасники експерименту виділяють як значимі. Дані такого роду є корисними для вивчення установок людей, які можуть виявитися у випадку їхньої участі в реальній великій групі. Однак для дослідження самого феномена колективної поведінки у великій групі ці методи можна застосовувати з великою обережністю.
Експериментальні методи. Експеримент у соціальній психології – це спосіб одержання інформації про кількісну і якісну зміну показників поведінки соціального об’єкта в природному стані або в результаті впливу на нього деяких керованих і контрольованих факторів. Виділяються три групи методів, які в тій або іншій мірі можуть бути корисні при вивченні проблем психології поведінки великих груп. Для реалізації такого дослідження застосовують, наприклад:
- метод соціометричного опитування, спрямованого на вивчення внутрішньогрупових і міжгрупових зв’язків шляхом виявлення відносин між членами груп. Додатковими до зазначеного можна вважати: графічний метод, коли виявлені зв’язки усередині групи наочно описуються у вигляді певного роду схем; метод соціометричних індексів, коли результати соціометричних опитувань представляють у кількісній формі за допомогою різноманітних індексів тощо;
- методи польового експериментування. Ці методи пов’язані з вивченням поведінки реальних груп, які функціонують у природних умовах, що приводить до появи певних проблем, пов’язаних із труднощами організації досліджень на великій масі людей. Безсумнівно, що найважливішим джерелом даних тут повинні бути спостереження масових явищ із широким використанням технічних засобів. Однак обмеженість можливостей застосування цих засобів досить очевидна. Більше того, у соціальному середовищі проявляється якісно інший, вищий, рівень складності причинної залежності спостережуваних подій. Така ситуація приводить до того, що досліджуваний простір ознак у цьому експерименті є багатомірним і це вкрай ускладнює виділення причинних залежностей. До того ж, необхідно відзначити, що соціальний об’єкт має пам’ять, яка акумулює дію змінних за досить тривалі проміжки часу. Такий стан речей також сильно обмежує можливості контролю над впливом на досліджуваний об’єкт. Проведення польового експерименту вимагає розробки й постановки гіпотези про наявність причинно-наслідкового зв’язку між досліджуваними явищами або про характер якого-небудь механізму групової або індивідуальної поведінки, виведеної логічним шляхом на підставі теоретичних й емпіричних даних. Але, найчастіше, таких даних просто немає. Багато експериментів пов’язані з вивченням поведінки реальних невеликих груп. Тому отримані дані лише певною мірою можуть бути застосовні у дослідженні великих груп. Отже, можливості методів польового експериментування досить обмежені;
- методи моделювання поведінки великих груп. Такі моделі можна створювати в лабораторії. Однак побудувати середовище масових взаємодій у великій групі, подібну із природною, у цих умовах практично неможливо. У цей час активно розвиваються математичні методи моделювання поведінки великих груп . Деякі із цих підходів будуть описані нижче.
До наступного розділу: Теорія «збудливих середовищ» як адекватний підхід до моделювання поведінки великих груп
Примітки:
1. Малинецкий Г.Г., Степанцев М.Е. Моделирование движения толпы при помощи клеточных автоматов// Известия ВУЗов. Сер. Прикладная нелинейная динамика,1997.- Т. 5.- С. 75-79; Кирик Е.С., Круглов Д.В., Юргельян Т.Б. О дискретной модели движения людей с элементом анализа окружающей обстановки// Journal of Siberian Federal University. Mathematics & Physics, 2008. - № 1(3). – Р. 266-276 и др
0 коментарів