Багато хто з нас стикався з проблемою пошуку квитків на потяг, коли напередодні жаданого відпочинку важко було дістати «тікет» на найпопулярніший вид транспорту в Україні. Однак мало хто знає, що прикрі випадки відсутності квитків у касах є не стільки наслідком ажіотажу потенційних пасажирів, скільки результатом дуже цікавих цинічних «ігор» працівників вітчизняної залізниці. Їхня уява дійсно вражає: заради додаткових грошей вони провертають такі схеми, що стає водночас і смішно, і прикро.

Зазвичай, вільні квитки, які залишаються в обігу, «викидаються» у продаж за дві години до відправлення, коли знімається бронь. Як свідчить практика, часто-густо квиток в купейному вагоні дістати легше, ніж в плацкартному, хоча кількість плацкартних місць в потязі значно вища. Цю тенденцію можна пояснити тим, що від початку «Укрзалізниця» намагається продати квитки, що дорожчі, тобто купейні (особливо напередодні вихідних чи свят, коли зі столиці їде багато людей).

Та це півбіди. Адже є ще так звані СВ-вагони, або ж «люкси». Вартість поїздки у такому, приміром, з Києва до Дніпропетровська, коштує 500-600 грн. На більші відстані, звісно, дорожче. Ця ціна є вищою, ніж вартість практично будь-якого авіаперельоту в межах країни. А умови в СВ-вагоні не набагато кращі від тих же купейних. Якщо і є якісь додаткові предмети розкоші (наприклад, телевізор чи умивальник), то за умов внутрішньоукраїнського залізничного сполучення вони переважно потрібні пасажирові як п’яте колесо до возу. Та й від того, чи ти купив собі квиток у вагон «люкс», в пункт призначення швидше не дістанешся. Отже, наявність самих СВ-вагонів в українських реаліях із кожним роком стає все менш і менш виправданою, позаяк їх поволі витісняють вигідніші та доступніші авіаквитки.

Але, схоже, в «Укрзалізниці» думають геть інакше. Для бюрократів з цієї установи СВ-вагони є одним з джерел очевидного прибутку. Нагадаю, ціна одного місця в СВ-вагоні дорівнює вартості щонайменше п’ятьох плацкартів. Наприклад, 36 місць у двох вагонах класу «люкс» потягу №79 «Дніпропетровськ-Київ» окупають щонайменше 180 місць у плацкарті – більше, ніж 3 вагони! Вигідно, чи не так?

І ще все можна було б стерпіти, якби не цілеспрямовані дії окремих корупціонерів «Укрзалізниці», які заради можливості отримати більший «навар» з пасажирів… не дозволяють пускати у продаж плацкартні місця, зокрема в так звані «пікові» дні (п’ятниця й субота), коли зростає число пасажирів.

Можливо, така тенденція спостерігається не в усіх містах. Але от у Дніпропетровську і Запоріжжі вона набуває абсолютно нездорових масштабів, у чому автор цих рядків цими днями пересвідчився особисто.

Справи були такі. Щоби поїхати в неділю із Запоріжжя до Києва, за добу спитав наявність вільних квитків у касах. Їх не було. Не було й наступного дня. Узагалі жодних! Ну, гаразд, припустимо, із Запоріжжя в Київ зараз поїхати складніше, але ж за логікою простіше з Дніпропетровська: через це місто ввечері йде один прямий і аж 5 транзитних поїздів (і це оминаючи «Столичний експрес»)! Але і в Дніпропетровську квитків не виявилося. Ближче до 21 години у продаж надходять «люкси». На вечірні й нічні поїзди інших квитків узагалі немає. Ба, більше того – нема квитків у вагони «другого класу» на ранковий експрес! У продажу - тільки «тікети», що коштують понад 600 грн…

За дві години, які провів біля каси, не «спливло» жодного плацкартного чи бодай купейного місця на жоден із потягів! Незадовго до відправлення 79-го поїзда поцікавився в провідників СВ-вагонів, чи будуть вони заповнені по відбутті. Запевнили: на 100 відсотків! Я тоді ще посміхнувся: мовляв, побачимо, бо скільки спостерігаю, люкси у «рейси» завжди йдуть напівпорожніми… Як виявилося згодом, помилявся.

Довкола квитків на Київ особливого ажіотажу не спостерігалося, попри завіряння працівників «Укрзалізниці», що в неділю на всі поїзди столичного напрямку попит буде шалений. Так от, попит був не більший, ніж в інші дні. Для прикладу: з того ж Донецька рік тому в неділю одразу після травневих свят без проблем з друзями купував квитки навіть на плацкартні місця. І це за умови, що з Донецька на Київ їде набагато менше поїздів, ніж з Дніпропетровська… Але тут за весь день жодного не-СВ-місця в продажу!

Люди, що їхали на Київ, у безнадії постоявши годину-другу біля кас, брали-таки «люкси». СВ-вагони заповнилися буквально в останні хвилини перед відходом. За 10 хвилин до відправлення квитки взагалі перестали продавати. Вирішив діяти «студентським» методом і домовився з провідником. І – о, дивовижа! - для мене знайшлося вільне місце у плацкарті. І, між іншим, не лише для мене. Було видно, що на ці місця квитків у продаж взагалі не поступало – провідники відводили пасажирам полиці, знаючи, що протягом подорожі на них ніхто не підсяде. Тут таки додатково наголошу – сів ледь не в перший вагон, до якого підійшов просити місце.

Тут напрошується лише одне пояснення: «Укрзалізниця» як інституція, або ж її окремі чиновники (можливо, навіть всупереч волі керівництва установи), спеціально не пускали «неесвешні» квитки у продаж, щоб люди купували «люкси», не маючи можливості поїхати в інший день. Про це квиткові корупціонери, вочевидь, заздалегідь попередили персонал поїздів. Повторюю – в плацкарті було достатньо місць, щоб забрати всіх, хто бажав того недільного вечора їхати до столиці.

Із огляду на вищевикладене виникає непереборне бажання спитати все наше «вище транспортне керівництво»: для чого взагалі потрібні ці СВ? В країнах ЄС місця у вагонах потягів давно діляться на дві категорії – спальні (купейні) і такі, в яких люди їдуть сидячки. В Європі практично не буває квиткового ажіотажу. Нема натовпів пасажирів, які по декілька діб не можуть поїхати додому, як це буває у нас влітку в Сімферополі. Невже не можна з наявних СВ-вагонів зробити купе, чим значно збільшити кількість місць, аби всі могли в будь-який день і будь-звідки дістатися будь-якої точки країни? Кому зараз потрібні місця в потягу за ціною літака і навіть вище? Можливо, тим, хто нам пообіцяв «країну для людей»? То хай вони собі ними і їздять, причому можуть навіть скупити всі СВ-квитки на рік уперед. Але чому мають страждати звичайні пасажири, яким наші чиновники щороку і так роблять «подарунки» у вигляді підвищення цін на проїзд, газ, комунальні послуги, медицину і продукти харчування?

…Ми вже звикли, що за незмінно огидні умови пересування в столичному метро ми з кожним роком маємо платити дедалі більше; що з року в рік ми маємо їздити на небезпечних маршрутках, за які перевізники ще й хочуть, аби ми платили по 4 гривні; що графік роботи комунального транспорту, особливо в години «пік», не дозволяє вчасно перевезти весь пасажиропотік. Та от чи поведемо ми себе так само спокійно, коли нам заборонять брати плацкарт чи купе, аргументуючи це тим, що доки не розкуплять всі СВ, сподіватися їхати кудись менше, ніж за 500 грн., марно? Нас банально й прозаїчно позбавляють права на доступний проїзд поїздом у межах України. Чи ж не ОГИДНО все це?..