Правовий захист: стосується кожного

З позицій побудови правової держави та громадянського суспільства нам варто не тільки знати, але й уміти використовувати ефективні методи і способи захисту своїх законних прав та охоронюваних законом інтересів. Адже, як і тисячі років тому, на данийчас законодавство не лише закріплює права людини, але й є інструментом для порушення останніх.

Дана робота – це варіант доведення ефективності поєднання теорії та практики за допомогою нестандартного правового мислення. Нестандартне застосування процесуальних інститутів подається в аспекті використання комплексного методу та системного підходу в практичній юриспруденції шляхом створення юридичних технологій.

Автор не претендує на істину в останній інстанції, оскільки нестандартне мислення є і буде предметом досліджень багатьох авторів, в тому числі й поза межами правових наук.

Етичне обґрунтування охарактеризованого в роботі стилю практичної діяльності запропонував А.Смітюх, автор багатьох статей присвячених розгляду процесуальних диверсій. Зокрема, він зауважує, що нема нічого кращого для юриста, ніж, захищаючи порушене право в суді, бути причетним до відновлення справедливості.

Проте традиційні чесноти юриста – вміння переконувати та обґрунтовувати власну позицію, майстерне володіння матеріалами справи – майже не мають значення в справі, результат якої відомий ще до її початку. В цьому випадку перед юристом – представником приреченої на поразку сторони, яка усвідомлює обґрунтованість власної позиції по суті спору і неможливість досягнення результату, постає дилема: програти справу, діючи за всіма правилами, або обрати шлях здійснення процесуальних диверсій. Історія озброєних конфліктів свідчить, що тактику партизанської боротьби обирає той, хто приречений у відкритому протистоянні. Отже, з етичної точки зору застосування процесуальних диверсій виправдане, якщо юрист, усвідомлюючи справедливість власної позиції по суті спору, знає, що розгляд справи через певні сторонні й позаправові фактори неодмінно призведе до поразки.

До наступної глави: Мислення як діяльність людини