А.С.Д. в Google News - натисніть Підписатися

2. Ототожнення речовини або матеріального об’єкта з системою елементів. Фізичні теорії тепла, звуку, кольору

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: 1. Віднесення різних сприйняттів до одного матеріального об’єкта

Візьмемо класичний приклад – води та H20. Ми знаємо, що вода – це сукупність молекул H20 в певних фізичних умовах (що визначаються двома параметрами атмосферним тиском та температурою; наприклад: нормальний тиск та температура в діапазоні від 0 до 100 0С).

Підставою для ототожнення води та сукупності молекул H20 є те, що усі фізичні властивості води можливо логічно вивести з (звести до) фізичних властивостей молекул H20 та законів їх фізичної взаємодії.

Так, ми можемо з високим рівнем точності розрахувати усі властивості води, що виражаються у числових величинах (обсяг, вага, температура тощо), знаючи вагу і розмір молекули H20, середню відстань між цими молекулами, їх середню кінетичну енергію, закони фізичної взаємодії тощо. Також на основі фізичних характеристик взаємодії молекул H20 неважко показати, чому вода є рідиною, – достатньо дізнатися про енергію зв’язку між молекулами води.

Подібною є ситуація у випадку всіх матеріальних систем. Звичайно, слід враховувати, що брак достатньо детальної інформації про структуру і фізичні властивості елементів системи або складність потрібних обрахунків може не дозволити на практиці здійснити потрібне зведення. Але має виконуватися принаймні дві головні умови:

1) дана теорія про склад і структуру системи узгоджується з нашим досвідом, який відноситься до цієї системи;
2) вона пояснює цей досвід краще, порівняно з відомими альтернативними теоріями.

Ці дві головні умови стосуються й іншого класичного прикладу ототожнення – ототожнення тепла з середньою кінетичною енергією молекул газу, звуку – з певного роду коливанням повітря, кольору – з частотою електромагнітних хвиль світла, що відбивається від предмету і потрапляє на сітківку ока.

В повсякденному мовленні поняття тепла, кольору, звуку базується на відповідних відчуттях, суб’єктивних переживаннях (з тим, як воно відчувається , коли холодно чи тепло, коли бачиш щось червоне чи зелене, коли чуєш якийсь звук). Повсякденні поняття тепла, кольору, звуку є у своїй основі феноменологічними (виражають не те, якими є речі і процеси самі по собі, незалежно від їх сприйняття, – 'речі-у-собі' в термінології Канта, а те, як вони являються у властивих для людини формах сприйняття, – феномени в термінології Канта), qualia-based (базованими на суб’єктивних переживаннях). Можна сказати, що повсякденні поняття тепла, кольору, звуку означають вторинні якості, які властиві предметам чи зовнішньому середовищу не самим по собі, а у відношенні до свідомості. Але така інтерпретація усе ж не зовсім точно передає смисл, який вкладається у поняття тепла, кольору, звуку в повсякденному мовленні: адже повсякденне розуміння, звичайний здоровий глузд приписує ці якості самим фізичним об’єктам чи зовнішньому середовищу. Тож можна сказати, що в розумінні звичайного здорового глузду тепло – це якась об’єктивна властивість зовнішнього середовища, яка зазвичай викликає у людини суб’єктивне відчуття теплоти; червоний колір – якась об’єктивна властивість предмета, яка зазвичай викликає у людини суб’єктивне відчуття червоності і т.п. Наукові теорії тепла, кольору, звуку виявляють такі об’єктивні (фізичні) властивості предметів або фізичного середовища, які найкраще (порівняно з іншими відомими теоріями) дозволяють пояснити відповідний суб’єктивний досвід та його кореляцію з іншими аспектами досвіду. Тож обидві умови виконуються; у нас є вагомі підстави для ототожнення; і немає достатньо вагомих підстав для його заперечення.

Але у випадку з матеріалістичною теорією свідомості визначені вище дві головні умови, які дають підставу для ототожнення, не виконуються. Проблема з теорією про те, що свідомість є процесами в мозку, полягає саме в тому, що ця теорія взагалі не пояснює досвід свідомості як суб’єктивного виміру – виміру суб’єктивних переживань, воління, мислення, усвідомлення. Вона ніяк не пояснює, чому суб’єктивність взагалі існує і як вона може існувати, – оскільки вона стверджує, що усе, що насправді відбувається – це фізичні взаємодії і рухи різних елементів мозку (жоден з яких не наділений суб’єктивністю), які відбуваються автоматично за фізичними законами. В цій картині немає жодного натяку на суб’єктивні переживання та усвідомлення; в ній просто немає місця для суб’єктивності. Ця теорія унікальна в своєму роді – теорія свідомості, яка говорить про що завгодно, крім власне свідомості, суб’єктивності.

Властивості води, тепла, кольору, звуку, можливо звести (редукувати) до фізичних процесів та властивостей, усуваючи з наших понять про них те, що зумовлюється не фізичними процесами, а нашою свідомістю, людськими формами сприйняття – звільняючи ці поняття від феноменологічного змісту, змісту, що виражає суб’єктивні переживання людини. Але не можна це ж саме зробити з самою свідомістю, оскільки свідомість цікавить нас саме як суб’єкт суб’єктивних переживань та усвідомлення. Як слушно відзначав Т.Нагель: “Неможливо вилучити з редукції феноменологічні риси досвіду у той спосіб, в який ми вилучаємо феноменологічні риси звичайної речовини з її фізичної чи хімічної редукції – а саме, пояснюючи їх як впливи на свідомість людини-спостерігача. Щоб захистити матеріалізм, необхідно дати фізичне пояснення самим феноменологічним рисам. Але оскільки ми розглядаємо їх суб’єктивний характер, здається, що це неможливо.”

Цю думку Т.Нагель ілюструє з допомогою вже відомого нам (С.Лоу) уявного експерименту з інопланетянами, які не мають зору, але можуть отримувати ту ж саму фізичну інформацію через інші способи сприйняття: “Вчений-марсіанин без розуміння візуального сприйняття міг би зрозуміти веселку, блискавку або хмаринку як фізичний феномен, хоча він ніколи не міг би зрозуміти людські поняття веселки, блискавки або хмаринки, – того місця, яке ці речі займають в нашому феноменальному світі. Він міг би осягнути об’єктивну природу речей, які позначаються цими поняттями: оскільки, незважаючи на те, що самі поняття пов’язані зі специфічною точкою зору та специфічною візуальною феноменологією, речі, які осягаються з цієї точки зору, не залежать від цього: вони хоча й спостерігаються з певної точки зору, але є зовнішніми щодо неї; завдяки цьому їх можливо осягнути також з інших точок зору... Блискавка має об’єктивний характер, який не вичерпується її візуальним виглядом і може бути досліджений незрячим марсіанином.”
Розглядаючи цей приклад у контексті нашої дискусії, слід зауважити, що на відміну від веселок, блискавок та хмаринок як фізичних явищ, які можливо зрозуміти “ззовні”, відокремлено від візуального досвіду, який лежить в основі відповідних людських понять, сам візуальний досвід – як він переживається суб’єктивно – неможливо зрозуміти “ззовні” самого візуального досвіду (наприклад, розуміння візуального досвіду неможливе для незрячих марсіан). І це вірно не лише щодо візуального досвіду, але й щодо усієї свідомості (будь-яких форм досвіду) як царини суб’єктивних переживань та усвідомлення.

******
Р.S. Насправді, якщо ми маємо справу з ототожненнями, подібними до “теплота та кінетична енергія руху молекул – це одне й те саме”, то наведене вище роз’яснення є досить приблизним і неточним.

Повернемося до твердження:

(Т) “Наукові теорії тепла, кольору, звуку виявляють такі об’єктивні (фізичні) властивості предметів або фізичного середовища, які найкраще (порівняно з іншими відомими теоріями) дозволяють пояснити відповідний суб’єктивний досвід та його кореляцію з іншими аспектами досвіду.”

Хоча це й так, але в принципі це необов’язково. Фізичні поняття не обов’язково мусять бути аналогами, відповідниками співзвучних повсякденних понять. А якщо певне фізичне поняття і є, в якомусь смислі, відповідником співзвучного повсякденного поняття, то така відповідність може бути лише приблизною, неточною, неповною.

Насправді, фізичні поняття та аналогічні повсякденні поняття – це різні поняття, які мають різний смисл, що може бути більшою або меншою мірою близьким чи взаємопов’язаним. Наприклад, теплота у фізичному смислі (кінетична енергія молекул) і теплота у повсякденному смислі – це не одне й те саме.

В принципі, науковець може ввести нове фізичне поняття “Х” навіть якщо в повсякденній мові слово “Х” означає щось таке, що не має з цим фізичним поняттям нічого спільного. Інша справа, що насправді, коли науковець обирає для позначення нового фізичного поняття якесь слово з повсякденної мови, то він, як правило, робить це тому, що вбачає тісний зв’язок між цим фізичним поняттям та тим, що позначається цим словом у повсякденній мові. Але це не означає повної смислової тотожності.

Наприклад, вводячи фізичне поняття для позначення кінетичної енергії руху молекул, вчені вирішили використати слово “теплота”. Справді, кінетична енергія руху молекул у середовищі, яке нас оточує, – це та фізична властивість, яка найбільшою мірою відповідає за наше відчуття теплоти. Тим не менше, хоча 'теплота' у фізичному смислі (кінетична енергія) та 'теплота' у повсякденному смислі дуже тісно пов’язані – це не одне й те саме.

Ми вже говорили, що повсякденні поняття є у своїй основі феноменологічними, тобто базуються на суб’єктивних відчуттях, переживаннях. Так, слово 'теплота' у повсякденному смислі означає або відчуття теплоти або щось, що викликає це відчуття (наприклад, коли говорять про тепле повітря). Але це – у першому випадку (відчуття) зовсім не те саме, а у другому (те, що викликає відчуття) − не зовсім те саме, що теплота у фізичному смислі (кінетична енергія руху молекул).

Кінетична енергія руху молекул середовища, яке нас оточує – це справді одна з головних причин відчуття теплоти. Але це – не єдина причина. Візьмемо, наприклад, воду й повітря температурою 1°С. У фізичному смислі їх теплота – одна й та ж сама, але у повсякденному смислі вода – набагато холодніша.

Отже, можемо стверджувати, що теплота, у тому повсякденному смислі, в якому ми усі знайомі з цим словом, незалежно від нашої обізнаності з фізикою, не є кінетичною енергією руху молекул (можна сказати, що кінетична енергія є лише складовою, хоча й найголовнішою, теплоти у повсякденному смислі). Натомість теплота у фізичному смислі є кінетичною енергією руху молекул за визначенням, але це – не зовсім та теплота, з якою ми усі, незалежно від нашої обізнаності з фізикою, добре знайомі.

До наступного розділу: Головний аргумент проти теорії про свідомість та мозок як “одне й те саме з різних точок зору”

Примітки:

1. what is it like? how it feels?
2. Nagel T. What is it like to be a bat? - p.167.
3. специфічно людською – властивою для людей і недоступною для марсіан
4. Nagel T. What is it like to be a bat? – p.172-173.

0 коментарів

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии