«Жіноча» кінорежисура в гендерному аспекті культуротворчості

До попереднього розділу: «Нічний портьє» Л. Кавані: „жіноча” режисура в італійському кінематографі (частина 2)

Аналіз творчості Лені Ріфеншталь дає підстави стверджувати, що ця творчість існує принаймні у двох вимірах. Перший відображує ідеологічні настанови митця, якими в даному випадку є ніцшеанські ідеї. Саме вони домінують і визначають саму концепцію „Тріумфу волі” та „Олімпії”. У цому модусі творчості Ріфеншталь немає чітко виявлено „жіночого” погляду. Це передусім, зріз, який, на нашу думку, відбиває „андрогінність” її підходу до формулювання і втілення творчого задуму, адже вплив ідей Ніцше, взятих за основу нацистської ідеології, так само простежується і в творчості митців-чоловіків. І специфіковано гендерного тут виявити важко.

„Жіночий” погляд в творчості Лені Ріфеншталь виявляється на другому рівні, який яскраво проявився в фільмах „Блакитне сяйво” і „Долина”. Гендерність як жіночість проявляє себе в ідентифікації режисера з головними героїнями, в розкритті їх характерів і драм дійсно присутній жіночій момент: адже емоційні характеристики героїнь, їх переживання, почуття і трагедії є моментом „жіночої” істини режисера. Зрада через призму саме жіночого сприйняття і відповідних трагічних наслідків подана через очевидне співчуття режисера своїм героїням.

Таким чином, не можна всі аспекти творчості Лені Ріфеншталь розглядати через призму гендерного підходу, це було некоректно з наукової точки зору. В її творчості гендерно чутливий момент присутній, але він не є виключним, і певною мірою не домінуючим, а тим більш універсальним. Ріфеншталь відобразила деякі позагендерні чинники у своєму творчості, загальнокультурні і загальнонаціональні на певному етапі існування німецького суспільства, які втілилися в ідеологічних концептах її окремих, хоча й найбільш відомих, фільмів.

Щодо творчості Каванні, то, знову проведений аналіз показує, що в творчості ще однієї жінки-режисера чітко експлікується щонайменше два пласти, два модуси. Перший – знов-таки заданий певними ідеологемами, вочевидь інтеріорізованими Кавані. Це – вже відомий нам вплив ніцшеанської філософії. Не даремно одна зі кінострічок Кавані прямо повторювала назву однієї з найбільш відомих робіт Ніцше –„По той бік добра і зла”. Але крім Ніцше, принаймні в „Нічний портьє” проявився і потужний вплив психоаналізу, зокрема, фрейдизму. Цей вплив не заперечувався і самою Кавані. Дійсно, в повоєнні роки Західна Європа по-новому „прочитує” фрейдистське вчення про підсвідоме, передусім як сексуальний, нездоланний потяг, справжню і непереможну причину людської поведінки, як те, що суперечить культурному нашаруванню, як те, чому завжди програє свідомість із закарбованими в ній соціальними цінностями і імперативами, як те, що завжди вийде переможцем у протистоянні окультуреного і тваринного.

Безумовно, мистецькою ілюстрацією цього концепту і є „Нічній портьє”. І у цьому суто „жіночого” виміру знов-таки немає, адже за настановами психоаналізу було створено чимало кінострічок не менш талановитими і не менше, якщо не більш відомими італійськими режисерами-чоловіками: П.Пазоліні зокрема.

Суто „жіноче” присутнє в іншому вимірі творчості Кавані: знов –таки її ідентифікації з жіночими персонажами в специфіці їх чуттєвості, яку можна визначити як дещо перебільшену сентиментальність, отже, в трактовці образу.

Екстраполяція на героїню своїх почуттів, „проигривание” через себе фабули, ідентифікація себе з нею – дійсно відображує жіночий погляд на проблему, задану ззовні жіночості - філософією психоаналізу. Ось у цьому – статтєво-рольовій ідентичності – дійсно відчувається гендерно забарвлений підхід.

До наступного розділу: «Сходження» Ларіси Шепітько