Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Інші політичні сили


Автоматично ми підходимо до визначального питання міжнародної християнської демократії: що є головним мотивуючим фактором для присутності християнсько-демократичного руху в усьому світі? Беручи до уваги як ідеологічні переконання, так і уроки історії, можна дати лише одну-єдину конкретну відповідь: віра в те, що Повідомлення Біблії може сприяти, гарантувати або відроджувати соціальний гуманізм як на всесвітньому рівні, так і в конкретній ситуації окремої країни, трансформуючи це повідомлення в соціально-політичні дії. З іншого боку, спроби заснувати всесвітній рух без політичних осередків в інших країнах досить рідко мали успішний результат.

Навіть ідея “об’єднання” національних інтересів шляхом створення транснаціональних політичних конгломератів, може бути успішною лише частково, – якщо при цьому не виникає загроза національній довірі. Так, наприклад, міжнародна солідарність німецьких і французьких соціалістів була принесена в жертву на полі бою Першої Світової війни. У тридцяті роки нашого століття, високопрофесійні промови політичних лідерів не стали рятівним містком через прірву, що утворилась між християнськими демократами Франції, Німеччини та Австрії.

Це свідчить про те, що не варто мати занадто рожеві ілюзії стосовно сили зв’язків між ідеологічно спорідненими політичними партіями, якщо існують очевидні неспівпадіння національних інтересів. Ідеологічні взаємовідносини і спільні політичні основи можуть відіграти вирішальну роль лише тоді, коли політичним лідерам вдається переконати своїх виборців у тому, що відмова від сьогоденних національних інтересів матиме значні переваги у довготривалій перспективі. Приклад європейських християн-демократів повоєнного періоду є яскравим тому підтвердженням.

Таким чином, якщо головним мотивом для пошуку потенційного союзника на міжнародному рівні є виключно ідеологічна база, загроза зазнати невдачі є цілком реальною. Так само, якщо захист національних інтересів викликає необхідність деякого протистояння усталеним економічним інтересам інших країн, то партія, що недостатньо твердо обстоює національні позиції, в перспективі отримає незначну підтримку і довіру з боку своїх виборців.


Очевидно, що у процесі відбору і підтримки зарубіжних християнсько-демократичних партій або окремих особистостей, вирішальним є правильний вибір критеріїв відбору. Зроблений вибір вигідно відрізнятиметься від іншого, якщо його мотивом є сприяння трансформації політичного переконання в соціально-політичні дії. “Антисоціалізм” певної партії ще не є причиною відносити її до християнсько-демократичного руху. Мотивом для підтримки християнсько-демократичних партій може бути лише усвідомлення ними переконання, що всюди і повсякчас Євангеліє стимулює соціальну, культурну і політичну дію і веде, таким чином, до збереження людства і захисту слабшого (не лише в економічному контексті).

У багатьох випадках демократія вимагає не лише формування коаліцій, що складаються з однодумців, але й трансформацію ідеологічного навантаження в цілком автономне розуміння, яке визначає діяльність та пріоритети в кожній конкретній ситуації. Іншими словами, це означає, що на національному рівні християнські демократи можуть робити вибір, який суттєво відрізнятиметься від вибору їхніх однодумців в інших регіонах і в різні відрізки часу.

Самобутність і автономність виступають тут ключовими словами. Останні два десятиріччя продемонстрували, що єдиної християнсько-соціальної доктрини більше не існує і що універсальні принципи вимагають адаптації до конкретного часового відрізку і конкретного середовища. Сила і вплив церкви визначається мірою, до якої ця універсальність є пристосованою до конкретного місця в конкретний період часу.

Це пояснюється абсолютно різними національними особливостями. Основні завдання християнської демократії в країнах, що розвиваються, суттєво відрізняються від її завдання у високорозвинених індустріальних державах. Знову ж таки, вона набуватиме інших форм у країнах з перехідною економікою, де суспільство змушене відбудовуватись заново на руїнах комуністичних диктатур. У свою чергу, західний світ переважно постає перед проблемами “перерозвиненої” держави, суперечністю в етичних питаннях, які порушуються у зв’язку з розвитком нових технологій, особливо біотехнології, результатами перевантаження навколишнього середовища та ін.

Взаємозалежність, що на сьогодні проглядає все чіткіше – ось іще одна вагома підстава для докладання всіх зусиль до формування потужного міжнародного християнсько-демократичного руху. Той факт, що в наступні десятиліття значна кількість глобальних проблем може бути розв’язана лише авторитетними міжнародними структурами, є достатнім аргументом для нового енергійного підходу до зміцнення всесвітньої християнської демократії, яка вже значною мірою утвердилась “на місцях”. Але, водночас, щоб не суперечити раніше сказаному, варто ще раз наголосити, що християнсько-демократичний рух базується на спільному політичному переконанні, трансформуючись на національному рівні в конкретні (відповідні національній специфіці) політичні програми та утверджуючи на міжнародному рівні порядок, що не суперечить існуючим інтересам інших держав.

До наступного розділу: Християнська демократія - місток між ідеалом і реальністю