Дуалізм (плюралізм) і теорія еволюції Дарвіна

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Чи можуть існувати форми свідомості, принципово недоступні для людського розуміння?

Слід визнати, що дуалістичний (плюралістичний) світогляд погано узгоджується з теорією біологічної еволюції Чарльза Дарвіна. Цю неузгодженість можемо побачити принаймні в двох моментах

1) Наскільки дозволяють судити наукові (зокрема, археологічні) дані і теорії, колись у минулому на Землі людей не існувало; у ще більш віддаленому минулому не існувало і тварин; а ще давніше – взагалі не було ніякого життя. Це означає, що колись у минулому на Землі не існувало ніяких істот, наділених свідомістю, Я, суб’єктивністю і, зрозуміло, не було ніякого “світу 3” (світу мови й культури). Згідно з теорією Дарвіна, людина виникла в результаті природної еволюції, що почалася з випадково утворених з неживого матеріалу найпримітивніших форм життя. В такому разі, теорія матеріалізму або матеріалістичного емерджентизму мусить бути істинною: свідомість і духовність справді якимось чином мусять бути “продуктами” матерії або специфічними матеріальними процесами.

Прибічники дуалізму можуть дати таку відповідь на цей аргумент. Ми не маємо підстав вважати, що дійсність обмежується відомим нам, і сучасній науці, світом. Можемо припустити існування іншого світу, або інших, паралельних світів (в яких душа людини могла існувати до і може існувати після цього земного життя). Такому припущенню додають правдоподібності сучасні наукові теорії про простір: математичні моделі багатовимірних просторів (ми живемо у тривимірному просторі, будь-яка поверхня являє собою двовимірний простір, будь-яка лінія – одновимірний; можливо, що існує чотиривимірний або n-вимірний простір, всередині якого розташований наш тривимірний простір і безліч інших тривимірних просторів, – подібно до того, як всередині нашого тривимірного простору розташовується безліч поверхонь і ліній; математика давно вже працює з математичними моделями таких n-вимірних просторів), фізичні теорії про викривленість нашого тривимірного простору і замкненість, скінченність відомого нам Всесвіту...

2) В теорії Дарвіна виникнення людини розглядається як результат біологічної еволюції, яка є (з точки зору цієї теорії) чисто матеріальним процесом (що в кінцевому рахунку являє собою складну систему фізичних структур і взаємодій). Ця теорія, як здається, добре пояснює виникнення організму (тобто, тіла) людини. Вона підкріплюється солідною кількістю знахідок археологічних розкопок: розташовані у відповідному часовому порядку черепи перехідних форм від людиноподібної мавпи до homo sapiens sapeins (австралопітеки, homo erectus, homo habilis, homo sapiens neandertalis) та ін.

Згідно з плюралістичним поглядом, свідомість належить не до тіла, а до чогось нефізичного (душі). Разом з тим, душа тісно пов’язана з тілом; вони якимось чином “припасовані” одне до одного, настільки добре, що бажання й вольові зусилля, які належать до душі, викликають відповідні рухи тіла, а фізичні впливи на тіло породжують у душі певні відчуття. Тобто тіло і душа ніби спеціально створені одне для одного. Але це не може бути результатом біологічної еволюції, що відбувається відповідно до теорії Дарвіна. Згідно з теорією Дарвіна формування людського організму є результатом чисто випадкових змін-мутацій, які виявилися сприятливими для виживання організму (природний відбір). Годі уявити, щоб цей процес “чисто випадково” привів до формування саме такого організму (тіла), який був би так добре припасований до людської душі.

Тож чи не означає це, що наука спростовує дуалізм?

На мою думку, ні. Справді, неузгодженість з теорією Дарвіна є дуже серйозною (можливо, найсерйознішою) проблемою для дуалізму, а проте оскільки дарвінізм, як і будь-яка матеріалістична теорія, не пояснює і в принципі не може пояснити існування свідомості як суб’єктивності, людського Я. Свідомість як особистий суб’єктивний “вимір”, психічне Я залишаються “за кадром” цих теорій. А отже, їм бракує чогось дуже суттєвого.

Це не означає, що теорію Дарвіна слід відкинути. Потрібно інше: відмовитися від віри в абсолютну істинність наукових теорій. Наукові теорії − це не абсолютні (повні, вичерпні) істини в останній інстанції, а теоретичні моделі, що більшою або меншою мірою наближаються до істини у відношенні до певних аспектів дійсності, краще або гірше пояснюють і дають можливість передбачати факти, що належать до предметної сфери цих теорій (в термінах Карла Поппера, мають більшу або меншу об’єктивну правдоподібність). Теорія Дарвіна добре пояснює фізичний аспект біологічної еволюції, але не дає справжнього пояснення існуванню свідомості як суб’єктивності, людського Я.

Прибічник плюралізму може визнати теорію Дарвіна найкращою з існуючих наукових теорій походження біологічних організмів, але він також мусить визнати, що вона не є достатньою, принаймні, для розуміння виникнення людини як істоти, наділеної свідомістю-суб’єктивністю, як Я.

Можемо припустити, що біологічна еволюція насправді має не лише фізичний, а й духовний вимір, що в цьому процесі духовне і фізичне взаємопов’язані. Можливо, те, що виглядає як випадковість у чисто фізичній перспективі, мало б зовсім інший вигляд у багатовимірній духовно-фізичній перспективі.

В цьому контексті варто навести ілюстрацію відомого австрійського психолога Віктора Франкла:

“Розгляньмо горизонтальну площину з п'ятьма точками на ній – ізольованими, між якими нема будь-якого відзначеного сенсом зв'язку. Такі точки можуть символізувати події, що при¬наймні на перший погляд здаються "чисто випадковими, лише випадковими", якщо використати слова, вжиті Жаком Моно в його книзі "Випадок і необхідність", коли він каже про мутації, від яких залежить не більше

'Дуалізм

і не менше ніж еволюція. Він бачить їх як випадкові події, тобто такі, за котрими не постає жодний сенс. Проте уявімо собі вертикальну площину, яка під прямим кутом перетинає горизонтальну таким чином, що згадані п'ять точок виявляються місцями, де крива, розташована на вертикальній площині, перетинає горизонтальну площину. І ми раптово дізнаємося, що все ж таки існує зв'язок між п'ятьма точками, хоч і в іншому вимірі. Тож чи не можливо також, що існує сповнений сенсу зв'язок між тим, що на перший погляд здається нічим більшим, ніж випадкові події – такі, як мутації?”

До наступного розділу: Чи можуть душі мати просторове розташування?

Примітки:

1. Франкл В. Людина в пошуках граничного сенсу. – С.171.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии