Піфагорійський дуалізм

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Ідеалістична гіпотеза Коліна Мак-Гіна

В розвиток висловленої в попередньому підрозділі ідеї плюралістично-дуалістичного інформаційного ідеалізму, пропоную ідею, яку я б назвав піфагорійським дуалізмом.

Знаменитий давньогрецький філософ і математик Піфагор висунув оригінальну ідею про те, що уся реальність утворюється, в кінцевому рахунку, числами та математичними відношенням. Ця ідея дуже суперечить інтуїції; на перший погляд вона видається дуже неправдоподібною. Видається, що числа і числові відношення лише описують матеріальну реальність, яка є чимось очевидно відмінним від них, чимось матеріальним, речовинним. Але проблема в тому, що сучасна фізика руйнує такі погляди. Матеріальні речі, з якими ми маємо справу, складаються з молекул; ті, у свою чергу, складаються з атомів; атоми – з протонів, нейтронів, електронів та інших часточок; ті – ще з інших часточок і так далі. Схоже, що якщо межа подільності (атоми Демокріта) існують, то вони мусять бути геометричними точками. Виходить, що вся реальність в кінцевому рахунку складається з геометричних точок та просторових відношень між ними, що змінюються з часом. Всі інші фізичні поняття − такі як фізичні закони, маса, заряд, сила, фізичні поля тощо − позначають ті або інші аспекти часової динаміки просторових відношень. Все це, в кінцевому рахунку, – числові відношення.

Чимало вчених і філософів ХХ ст. висловлювали розгубленість з приводу такої “дематеріалізації” матерії. Зокрема, видатний філософ, математик, логік Бертран Рассел бідкався щодо того, що усе, що фізика відкриває нам про фізичну реальність – це лише математичні відношення, які описують просторові структури та їх динаміку; при цьому фізика не дає ніякого уявлення про те, що “стоїть за” цими відношеннями; чим є та реальність, яка вони описують; чим вона є окрім цих відношень, “у собі”. Рассел навіть припускав, що оскільки існує один тип речей, про які ми знаємо, чим вони є “у собі”, – людські свідомості, і оскільки вони, як здається, невіддільно пов’язані з мозком (який можна витлумачити як фізичний образ структур та динаміки свідомості), то можливо, що вся реальність “у собі” є системою психічних процесів, а фізика описує математично їх структуру й динаміку. Є чимало підстав заперечувати проти такого панпсихізму (ми детально розглянемо їх у розділі 15). Я пропоную подумати про іншу можливість.

Можливо, правильна відповідь на питання про те, чим є фізична реальність окрім величезної системи математичних відношень та їх часової динаміки: нічим. А правильна відповідь на питання про те, чим є фізична реальність “у собі”: вона є величезною системою математичних відношень та їх часової динаміки.

Можливо, Піфагор мав рацію і ті матеріальні речі, з якими ми маємо справу, є нічим іншим як дуже складними системами математичних відношень. Можливо, людська свідомість, кожне людське Я, не здогадуючись про це, є в певному смислі природженим математиком. Можливо, наші різноманітні відчуття, через які ми пізнаємо світ, представляють у свій власний специфічний спосіб складні структури й динаміку, які за своєю найглибшою природою є математичними відношеннями.

Важливо зауважити, що така піфагорійська гіпотеза не означає, що уся реальність утворюється математичними відношеннями. Вона означає лише, що фізична реальність утворюється математичними відношеннями. Але окрім фізичної реальності математичних відношень є ще інші частини реальності – людські свідомості (Я), які сприймають цю реальність через відчуття, які усвідомлюють фізичну реальність, ті відчуття, які вона в них викликає, самих себе та собі подібних істот, які формують різні теоретичні моделі реальності – свої власні, персональні концептуальні простори, а також спільний концептуальний простір (Світ-3 Поппера). При цьому Світ-3 і Світ-1 виявляються досить подібними між собою, − і той, і інший є дуже складною концептуальною (логіко-математичною) системою. А людська свідомість у різні, але значною мірою подібні способи взаємодіє з цими двома просторами − збирає інформацію, тлумачить її і створює нову, змінюючи Світ-1 та Світ-3. Зрозуміло, що у відношенні свідомість-тіло дуалізм зберігається; змінюється лише тлумачення найглибшої природи тіла.

До наступного розділу: Чи відчувають тварини?

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии