Душа, Я та феноменологічний простір

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Можливість “мінімального дуалізму”

Досі я, як правило, говорив про Я як “чистого суб’єкта” переживань та усвідомлення, про душу як синонім Я та про відчуття, емоції, думки, бажання як психічні стани суб’єкта. Проте можливо, що ця картина є надто спрощеною. Окрім того, що ми мусимо приписати душі, крім психічних властивостей деякі фізичні чи квазіфізичні властивості, важливою є також складність самої структури свідомості, наявність в ній різних рівнів, − на цьому фоні кваліфікація усіх феноменологічних елементів свідомості як психічних станів виглядає надто спрощеною і незмістовною.

Можливо, ми отримаємо кращу картину, якщо уявимо, що душа людини у її феноменологічному (суб’єктивному) вимірі складається ніби з двох частин. Але це – не дві частини, які можна відділити одна від одної, а дві якісно різні, але за своєю природою невіддільні одна від одної частини. Можемо уявити це, взявши за аналогію фізичну мікрочастинку та ті фізичні поля (гравітаційне, електромагнітне), які вона утворює: частинка є центром фізичних полів, ці поля не існують без неї, а вона – без них; в певному смислі – мікрочастинка та її фізичні поля – це єдине ціле, але структурно диференційоване ціле.

Подібним чином, можемо уявити, що Я як чистий суб’єкт має своє власне феноменологічне поле, дуже складним чином диференційоване. Мабуть, краще навіть говорити про особистий феноменологічний простір, зважаючи на те, що за складністю структурної диференціації та взаємозв’язків воно може наближатися до фізичного всесвіту. Давні висловлювання про людську душу як мікрокосм (маленький всесвіт) дуже доречні. Увага Я (аналог просторового розташування) по різному розподіляється між різними ділянками його персонального феноменологічного простору: деякі з них перебувають в центрі уваги, інші – на периферії, треті – поза увагою в даний момент.

Мінімальний дуалізм означав би, що особистий феноменологічний простір людського Я цілковито визначається фізичними станами мозку. Якщо мозок припиняє функціонувати, особистий феноменологічний простір згортається і залишається лише чистий порожній суб’єкт.

Більш звичайні версії дуалізму передбачають, що особистий феноменологічний простір лише частково визначається фізичними станами мозку, хоча, судячи з усього, можливості доступу Я до різних ділянок власного феноменологічного простору дуже сильно визначаються й обмежуються фізичними станами мозку.

До наступного розділу: Різновиди дуалізму та панпсихізм

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии