Ефект світлових мерехтінь

Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Ефект світлових спалахів

Вже в далекій давнині було помічено, що ритмічні мерехтіння світлових відблисків чи рівномірний ритм ударів бубна, що чергується через рівні проміжки часу з вигуками і співом, провокують епілептичний напад. Ще в Стародавньому Римі на ринку рабів використовували обертання гончарного кола, що ритмічно відбиває сонячні промені, для виявлення в них епілепсії. Зараз стимуляція світловими мерехтіннями широко застосовується в медичній практиці з метою дослідження активності головного мозку.

У цьому випадку фотостимуляцію часто проводять світловими мерехтіннями фіксованої частоти від 5 до 30 Гц серіями по 10-20 секунд. Кращий результат дає застосування швидкої зміни частоти світлових мерехтінь в інтервалі 10-25 мерехтінь у секунду. Окремо виділяють наступні неепілептичні зміни ЭЭГ при фотостимуляції:

- фотоміоклонічний ефект;
- засвоєння ритму кратного до частоти стимуляції;
- білатерально-синхронну дельта-активність переважно в теменно- потиличних відведеннях;
- потиличні спайки при частоті 4 - 7 Гц.

Подібні зміни, як правило, відзначаються в хворих з епілептичними нападами. Однак, аналогічні ефекти можуть зустрічатися в людей з так званою «мінімальною мозковою дисфункцією».

Поряд з фотостимуляцією в дослідницьких цілях застосовують фоностимуляцію. Остання звичайно застосовується у вигляді короткочасного голосного звукового сигналу. Інформативність цієї проби мала. Але іноді спостерігається провокація локальної епілептичної активності (у 0.3 %). Цікава поява вертекс-потенціалу на початку проби, що частіше зустрічається в людей з невротичними проявами.

Найбільш відомим масовим ефектом мерехтінь на свідомість стала подія, що відбулася в Японії 16 грудня 1997 р. Увечері по телевізору показали анімаційний фільм «Покемон», у якому був включений п’ятисекундний епізод з «мерехтливим» червоно-блакитним небом. Стробоскопічне мерехтіння викликало в багатьох блювоту та інші негативні симптоми. У 685 дітей і дорослих, що дивилися передачу, розвилися напади, почалися виклики швидкої допомоги, 200 осіб було госпіталізовано.

Наступного дня про це явище заговорили засоби масової інформації і червоно-блакитний епізод знову показали по телевізору, звертаючи увагу на те, що дивитися його не можна. Повторний сеанс викликав нову хвилю нападів. Віковий діапазон жертв виявився дуже широкий – від 3 до 58 років. У деяких людей унаслідок нападу почалася задуха. Згідно наведеним у пресі даним Міністерства освіти Японії, симптоми різного ступеню ваги виявилися після передачі в 12950 дітей.

Надалі командою італійських нейропсихологів була виявлена причина нападів епілепсії. Виявилося, що напади викликані впливом світлових сигналів. Телевізійні та відеоігри можуть бути могутніми пусковими механізмами для розвитку викликаних епілептичних нападів. Для розуміння явища розвитку коркових механізмів підвищеної збудливості були досліджені особи, що страждають фоточуттєвою епілепсією. У ході експерименту робилися записи викликаних потенціалів головного мозку, що були реакцією на пред’явлення модульованих з визначеною частотою візуальних стимулів з різним контрастом. У результаті була виявлена різниця в реакції організму на чорно-білі і кольорові стимули. Особливо виражені відповіді реєструвалися при впливі стимулів з відносно низькою частотою і високим контрастом.

Професор В.Просіатті і його співробітники з’ясували, що коли мозок функціонує повноцінно, візуальна система постійно пристосовується до світлового контрасту. У природних сигналів цей контраст, як правило, не перевищує 20 %. А в мультфільмі він часом досягав 90 %. У результаті мозок не встигав обробити інформацію і пристосуватися до такої частої зміни освітленості. Якихось спеціальних ефектів для надання впливу аніматори не застосовували, причиною стала звичайна кольорова «блимавка».

Вважається, що надійність будь-якого ланцюга визначається міцністю його самої слабкої ланки. У дітей, що відповіли епілептичним нападом на мультиплікаційні мерехтіння, слабка ланка знаходилася в одній з ділянок головного мозку, оскільки ці діти страждали фоточуттєвою епілепсією. Причому в більшості з них напад під час перегляду мультфільму виник вперше в житті.

В даний час більшість учених дотримуються думки, що застосовувані на теле-, відеоекрані чи моніторі комп'ютера світлові ефекти, найчастіше, не викликають нападів епілепсії у всіх підряд глядачів. Однак для осіб, схильних до епілептичних нападів контрастні зміни світла можуть становити реальну небезпеку.

Фахівцями встановлено, що швидка зміна світла і темряви, чи контрастні патерни впливають на нейрони, змушуючи їх виробляти електричні імпульси з більшою частотою, ніж це відбувається звичайно. У людей, що страждають фотосенситивною епілепсією, таке перевантаження може викликати м'язові судоми і навіть утрату свідомості. Більш того, зовсім не є обов'язковим миготіння яскравості. Зміна колірного контрасту чи різкі повороти зображення фіксуючись свідомістю людини, можуть впливати непомітно, подібно ефекту «25-го кадру».

Нейрофізіологи вважають, що спазмічна активність виникла в процесі еволюції мозку як форма реагування на надмірні подразнення навколишнього середовища. У хворих епілепсією характерна картина змін біоелектричної активності спостерігається й у стані спокійного пильнування, і під час сну. Це не просте відображення порушень у діяльності мозку, а активний процес, в основі якого лежить механізм захисту.

Відомо, що фотосенситивна епілептична активність з генералізо-ванними нападами виявлена в 2,5 % дітей. Серед людей з епілептичними нападами тільки в 2-5 % відзначаються фотосенситивні напади. Відзначено наявність реакції на фотостимуляцію в 3-4 % здорових досліджуваних у вигляді запаморочення чи нудоти, а в деяких випадках – заціпеніння чи короткого порушення свідомості. Однак останнім часом з’явилася інформація про збільшення випадків таких нападів, що зв'язують з масовим захопленням відеоіграми. Поширеність фотосенситивної епілепсії залежить також від національності і спадкоємної схильності. Фотосенситивна епілепсія особливо часто зустрічається в дітей у віці від 9 до 15 років. Рідше перший приступ до 5 років чи після 20 років. У дівчинок такі приступи зустрічаються частіше, ніж у хлопчиків.

Лікарі розрізняють симптоматичну епілепсію, якщо йдеться про поточні органічні процеси в мозку. Однак необхідно підкреслити, що судоми не завжди є обов’язковим компонентом епілептичного нападу. При так званих малих нападах хворий лише на одну-дві секунди застигає, спрямувавши погляд в одну точку, одразу повертається до свідомості і продовжує почату справу. Тому в деяких випадках вплив на людину світлових мерехтінь досить складно знайти через мало виражений зовнішній ефект.

Відповідно до сучасних представлень, епілепсія – це порушення функції головного мозку, що виявляється раптовими, періодично повторюваними нападами. По Міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду вона зовсім не відноситься до числа психічних захворювань. Епілепсія розташована в групі хвороб нервової системи з епізодичними і пароксизмальними розладами. При цьому вона сусідить по групі з такими станами, як мігрень, головні болі, порушення мозкового кровообігу і порушення сну.

Як указувалося вище, схильність до синхронізації потенціалів відзначається не тільки в хворих епілепсією, але і приблизно в 3-4% здорових людей, що обумовило необхідність застосування электро-энцефалографічних досліджень у системі професійного добору. Адже не тільки при перегляді телепередач, але і при здійсненні деяких видів діяльності, доводиться стикатися саме з впливом різних ритмічно повторюваних подразників, що може спровокувати эпілептиформний напад у практично здорової людини.

В даний час стали доступними методи надання глядачам і слухачам, операторам персональних комп'ютерів так званих підпорогових подразників. Розроблені та з успіхом застосовуються засоби маскування відеозображень і звуку, для яких не вимагаються окремі кадри телесигналу (наприклад, 25-й кадр).

Призначені для схованого впливу відео- і аудиоряди видаються на тлі сюжетного ряду. При цьому сюжетні зображення і звуки сприймаються звичайним чином через нашу свідомість, а схована інформація одночасно потрапляє в підсвідомість, не піддаючись оцінці і критичному контролю свідомістю. У результаті внесена в підсвідомість інформація стає ніби спорідненою власним думкам. Таким чином, створюється ситуація, коли «вбудовані» думки надалі збігаються з висловленнями тих, хто ці думки сформував.

У результаті, сучасні цифрові технології формування теле-, радіо-, відео-, аудіо-, мультимедійной продукції та CD-записів виявилися могутнім інструментом для схованого інформаційного впливу на великі маси людей. Подібний вплив досягається шляхом керування їх психічним і психо-емоційним станом, формування зорового, слухового чи загального дискомфорту, що призводить до зниження функціональних можливостей організму і соціальної активності, маніпуляції їхньою свідомістю. Розглянутий інформаційний вплив на підсвідомість здатний спровокувати загострення чи виникнення психосоматичних захворювань, а також наступних фізіологічних і органічних порушень у функціонуванні організму.

До наступного розділу: Вплив кольору

Примітки:

1. Porciatti V., Bonanni P., Fiorentini A., Guerrini R. Lack of cortical contrast gain control in human photosensitive epilepsy // Nat. Neurosci. – 2000. - №3(3). - Р. 259-263.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии