Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Превентивні засоби боротьби з панікою. Денонсація чуток

Для реалізації впорядкованого руху великої групи, яка перетворилася або може перетворитися у натовп, необхідно організувати інформування її учасників про маршрут руху, можливі перешкоди й затримки. Цілком перспективне застосування для завдання ритму руху великої групи або регуляції емоційної напруги її учасників методів музичного вербального (пісня) і невербального (музика, барабанний бій тощо) впливу.

Запобігання виникненню натовпу, або його ліквідація можуть бути досягнуті шляхом зниження щільності великої групи. Ідеальним рішенням завдання елимінування натовпу, який рухається, є його розчленовування в процесі руху. Найкращим рішенням цього завдання є „розпушення” натовпу по радіусах від його геометричного центру. Однак, у сучасній практиці рух великих мас людей, як правило, здійснюється в умовах обмеженого простору. Є способи зниження щільності великої групи, наприклад:

- використання огороджень і конструкцій, які мають змінну ширину проходів, поздовжніх напрямних огороджень змінного профілю й інших поділяючих об’єктів;
- використання уведеного ззовні додаткового лідера-провокатора (або декількох лідерів), якіо поведуть частину групи за собою або, принаймні, відверне увагу певної частину тих, що зібралися від напрямку цілеспрямованого руху. Цей прийом особливо ефективний, якщо група у своєму русі не обмежена по флангах тощо.

Розроблено індивідуальні рекомендації для зниження ефекту від впливу маніпуляторів на учасників великої групи:

Скорочення контактів. Оскільки повідомлення маніпулятора діють у потрібному йому напрямку незалежно від нашого ставлення до них, треба поменше бувати в зоні контакту з ним. Потрібна інформація, так чи інакше, нас досягне.

Відхід від «захоплення». Важливим фактором, який сприяє маніпуляції, є своєрідне «захоплення» аудиторії, формування однодумців. Тому будь-який спосіб порушення або утруднення маніпуляції корисний. Виділяють кілька таких способів:

1. Якщо «захоплення» ще не здійснилося й людина відсторонено спостерігає за зусиллями маніпулятора, йому можна успішно пручатися. Тоді й наступні старання маніпулятора пропадають дарма.
2. Ефективний прийом – переривання контакту, або більше радикальний – відхід на певний час. Вплив маніпулятора знижуються і його подальші старання здаються навіть дивними.
3. Одним з корисних підвидів переривання контакту є переривання низки переконань питаннями, які порушують сценарій маніпуляції. Задане питання змушує маніпулятора переходити до іншої теми, не завершивши «приєднання» аудиторії й, отже, не позбавивши її здатності критично реагувати на повідомлення. У тому випадку, коли маніпулятор спробує ігнорувати питання, це може викликати недовіру й підсилить психологічний захист. Навіть дуже спритного маніпулятора спантеличує людмина, яка часто перепитує.

Зміна темпу впливу. Маніпулятор домагається успіху, коли він обганяючи процес мобілізації психологічних захистів аудиторії, часто повідомляє нову термінову й сенсаційну інформацію. Тому для реалізації програми маніпуляції дуже важливим є прискорений темп видачі повідомлень. Для попередження ефективної дії маніпулятивних технологій необхідно збити нав’язливий ритм, щоб усунути можливість появи своєрідного резонансу мислення. Доцільно перервати контакт, дати «сирим» думкам, почуттям і враженням «відлежатися», відхиляти нагнітання обстановки штучно створеної терміновості.

Відсіювання шуму. Інформаційний шум заважає зосередитися на розв’язуваній проблемі. У цьому випадку людина часто змушена використовувати трактування, нав’язані їй маніпулятором. Таким чином, стійкість проти маніпуляції знижується, якщо одночасно з повідомленням, що впроваджує певну ідею, на свідомість людини додатково впливають «перешкодою». Тому ефективним засобом запобігання маніпуляцій є зниження рівня інформаційного шуму (найкраще до повного його виключення) для обмірковування потрібного повідомлення.

Непередбачуваність. Маніпулювати свідомістю людини легше, якщо передбачувати її реакції на ті або інші події, якщо її мислення підпорядкувати виразному й твердому алгоритму. Тобто, реакція людини на застосування того чи іншого маніпулятивного прийому стає наперед відома. Тому ефективним способом відходу від впливу маніпулятора є створення штучної непередбачуваності реакцій, коли мислення підпорядковується незвичній логіці, призводить до парадоксальних умовисновків тощо. Разом із тим також доцільно застосування прийому свідомого затримування або взагалі блокування автоматичних, стереотипних реакцій.

Відключення емоцій. Для успішного маніпулювання часто використовують інтенсивно забарвлені емоціями образи, які формують абстрактний або спеціально вироблений образ ворога. Це дозволяє перемкнути увагу на інший об’єкт, каналізувати емоції в потрібному напрямі. Боротьба із цим прийомом маніпулювання може зводитися до наступного:

- у випадку прояви сильного емоційного тиску в якомусь напрямі варто спробувати свідомо приглушити сформоване маніпулятором почуття, відволіктися від нав’язаної думки, щоб сприймати всиловлювані ідеї безпристрасно. Тільки після цього варто критично обміркувати запропоновану ідею й прийняти рішення «на холодну голову», не спираючись на підказки;
- доцільно провести уявний експеримент – підставити замість «ворога» іншого суб’єкта, не такого одіозного або привабливого. Якщо при цьому сформоване маніпулятором почуття не зберігається із проблемою –воно є зв’язаним з метою маніпуляції.

Диалогічність мислення. Монолог маніпулятора завжди спрямований на концентрацію уваги слухача в одному напрямі. Безальтернативність ходу мислення в цьому випадку не дозволяє вирватися з пута побудованої маніпулятором павутини. Однак, наявність будь-якої альтернативи зменшує силу впливу маніпулятора. У розглянутому контексті генератором такої альтернативи може виступити діалог. Оскільки у великій групі діалог з маніпулятором, найчастіше, неможливий або, в силу тих або інших обставин, сильно утруднений, може бути використаний уявний діалог. У кожному разі не слід брати на віру жодне із ключових тверджень маніпулятора й кожне з них необхідно супроводжувати питанням або критичним зауваженням. Внаслідок такої дії мислення слухача напевно вийде за межі простору, передбаченого маніпулятором і стане для останнього непередбаченим.

Зміна контекстів. Оскільки один з головних прийомів маніпуляції – помістити проблему в штучно зведений (найчастіше помилковий) контекст, то захисним засобом буде неприйняття запропонованої постановки питання, зміна контексту, що нав’язується, на інший, створений незалежно від маніпулятора.

Створення альтернатив. Маніпулятор завжди намагається представити вигідне йому рішення як що не має альтернативи, оскільки будь-яка альтернатива активізує відповідні міркування, міркування, які значно утрудняють маніпуляцію. Протидію маніпуляції варто будувати на основі, висловлення різних сумнівів, створення альтернативних варіантів вирішення проблеми тощо.

Включення здорового глузду. Ще один прийом протидії маніпулятивним впливам полягає в тому, що із усього потоку міркувань варто виділити головну думку. Потім необхідно подумати, чи відповідає здоровому глузду те рішення проблеми, яке пропонує промовець. Найчастіше така постановка питання сприяє ухиленню від маніпуляції.

Включення пам’яті та проекція в майбутнє. Минулий досвід (не тільки свій, але й досвід історичний) і прогноз майбутніх подій є основою психологічного захисту проти маніпуляції. Маніпулятори застосовують цілу низку психологічних технологій, щоб помістити слухачів в «вічне сьогодення», нав’язати їм своєрідний, замкнений час подій, які відбуваються навколо. Подолання цієї «мари» лежить у площині тверезого осмислення ситуації, що створилася, на основі використання попереднього досвіду і аналізу її передбачуваних наслідків.

Зміна мови. Нарешті, одна з найважливіших позицій захисту від маніпуляції це відмова від термінів, понять, мови, на яких маніпулятор формулює проблему. Необхідно викласти те ж саме, але простішою мовою, яка відбиває ясні для більшості образи, уникаючи ідеологічного фарбування.

Боротьба з чутками. Оскільки чутки в значній мірі сприяють маніпулюванню учасниками великої групи, необхідно сприяти організації спеціального стійкого до чуток середовища, яке характеризується:

- високою оперативністю й систематичністю надходження офіційних повідомлень;
- високою вірогідністю повідомлень;
- регулярним й добре налагодженим зворотним зв’язком між джерелом інформації й аудиторією для своєчасного (а, по можливості, випереджального) реагування на зміни в динаміці циркуляції інформації (оскільки циркулююча чутка створює психічну інерцію в сприйнятті нової інформації, тобто наступні відомості переломлюються через призму попередніх);
- організацією оптимального емоційного фону в середовищі великої групи шляхом розподілу ролей і функцій відповідно до індивідуальних здатностей і прагненнр її учасників, а також виключення ситуацій «безподійності» і незадоволеності наявним особистісним статусом.

На закінчення потрібно відзначити, що боротьба з чуткою не тотожна її прямому або непрямому спростуванню. У деяких ситуаціях кращим способом елімінації чутки є її підтвердження, але без нашарувань, що утворилися, і перекручувань. Тим самим можна взяти ситуацію під контроль.

Індивідуальна тактика поведінка у натовпі.

Виділяють кілька простих рекомендацій для людей, які потрапили у натовп і бажають з нього вибратися:

- не йдіть проти натовпу;
- при необхідності перетнути натовп, перетинайте по по дотичній або по діагоналі, співвідносячи свою швидкість зі швидкістю людей, які рухаються;
- не дивіться прямо в очі людям натовпу, але й не рухайтеся опустивши очі долу – самим правильним буде погляд, спрямований трохи нижче особи із включенням переферійного зору, що дозволить вам відслідковувати всю ситуацію в цілому не фіксуючись на окремих деталях.

До наступного розділу: Психофізіологічні методи подолання емоційної напруги як засіб протистояння маніпулятивним впливам

Примітки:

1. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. М.: Алгоритм, 2004. - 528 с.