Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Солідарність

Роль держави, у розумінні християнських демократів, повинна відповідати вищевикладеному уявленню про людську відповідальність. Загалом держава мусить провадити політику підтримки та заохочення відповідальності в суспільстві, плюралізму і визнання автономії різноманітних сфер суспільства.

Основоположна програма ЄНП проголошує: держава повинна керуватися принципами солідарності та справедливості у стосунках з іншими державами та громадянами (ст.113). Завдання держави полягає також у необхідності створення сприятливих умов для розвитку особистості, як індивідуального, так і у взаємодії з іншими (ст.114). Люди повинні визнаватися вільними та рівноправними, незалежно від статі, віку, раси, національності, переконань або соціального походження (ст.118). Це спричиняється до надання переваги діалогу та толерантності перед силою (ст. 130).

Політичні ідеї повинні реалізовуватися за активної участі громадян. Суспільство – не примітивний механізм, який можна запустити простим натисканням кнопки. Законодавство повинно бути приведене у відповідність із основними людськими правами і свободами і прийматись громадянами та їхніми представниками в органах державної влади. У цьому розрізі, християнська демократія є альтернативою як тоталітарному суспільству, в якому всі індивідууми підпадають під тотальний контроль держави і позбавлені будь-якої відповідальності, так і капіталістичному устрою, де все віддається на розсуд індивідуумів, зберігаючи за державою зовсім незначні функції.

Беручи до уваги розуміння людини як особи відповідальної, демократія є необхідним політичним інструментом забезпечення участі громадян у суспільних процесах (ст.152, 155). Принцип справедливості передбачає (ст.120), що завданням держави є створення юридичних і деякою мірою інфраструктурних та фінансових умов для вільного розвитку громадян та їхніх об’єднань відповідно до їхніх цілей та уподобань. Держава може стимулювати цей процес як шляхом утримання від втручання, так і за допомогою специфічних дій. Цілеспрямоване державне втручання має бути, наприклад, необхідною гарантією того, щоб соціальні та екологічні норми відповідали вимогам ринкової економіки. Таким чином, замість державної монополії, необхідні відповідні умови для повноцінного розвитку самоврядування, що стимулюватиме зростання відповідальності у суспільстві.

У культурній політиці повага до свободи совісті, свобода приватних ініціатив та ідеологічний плюралізм повинні стати нормою (ст.299). Плюралізм є віддзеркаленням демократизму і заслуговує на захист у межах принципу верховенства права. Такі настанови як наслідок передбачають захист меншин та поглядів меншості, право якої задовольняти свої інтереси та свободи не повинно зневажатися більшістю (ст.123). Плюралізм є необхідним для того, щоб забезпечити структуру, в межах якої об’єднання та організації матимуть можливість заявити про власні моральні норми і діяти згідно з ними.

Висновки:

Підсумовуючи все вищесказане, можна дійти до висновку, що відповідальність є центральною ланкою, що сполучає і уможливлює функціонування ринкової економіки, демократію та активну участь громадян у проміжних структурах. Економічне процвітання неможливе без людей, які прагнуть жити активно або людей, котрі зацікавлені в розвитку громади, членами якої вони є. Без людей, які керуються принципами солідарності та моральної цілісності і прагнуть реалізувати ці принципи в конкретному середовищі, суспільство не матиме міцної основи. Демократія потребує активного суспільства, що утворюється з людей, які відчувають свою відповідальність за суспільні справи. Так само і створення клімату відповідальності потребує демократії, вільної дискусії влади та громадян, в якій влада мусить відповідати за свої дії чи бездіяльність. Ці елементи тісно взаємозв’язані.

Процеси політичної демократизації та економічної реструктуризації не будуть успішними, якщо вони не супроводжуватимуться соціально-культурною реформою, котра також прагне стимулювати розвиток відповідального суспільства. Як бачимо, існує багато спільного між християнсько-демократичним мисленням та загальними аспектами концепції громадянського суспільства, що політично є дуже важливим фактором. Це є свідченням того, що існує основа для діалогу і співробітництва між християнською демократією та прибічниками концепції громадянського суспільства в Центральній та Східній Європі, що мало б реальну користь для обох сторін. Для християнської демократії цей діалог особливо важливий, оскільки центральні та східні європейці добре розуміють значення гідності та відповідальності завдяки досвіду перебування під соціалістичним тоталітаризмом.

Після огляду проблем, перед якими на сьогоднішній день постають демократичні режими Центральної та Східної Європи, в подальших розділах більш конкретно буде розглянуто державний сектор, економічну діяльність і неприбуткові ініціативи.

До наступного розділу: Незакінчена революція