Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення
До попереднього розділу: Порівняльна характеристика великих груп населення
Процеси формування великих груп населення відбуваються поетапно. Але для нормативної групи і натовпу вони різняться (Табл. 1.):
Таблиця 1. Порівняльна характеристика етапів формування нормативної великої групи населення і натовпу
Слід зауважити, що просторово-часові характеристики існування нормативних груп і натовпу також різняться.
Найбільш розповсюдженими формами існування нормативних великих груп є постійно діючі і тимчасові групи. Існування постійно діючих нормативних груп практично не обмежена у часі й обмежена в просторі переважно лише міркуваннями розумної достатності. Таки групи, як правило, утворюються не лише для досягнення певної мети, а й для збереження та примноження результатів її досягнення. Існування тимчасових нормативних груп обмежено в часі й просторі співмірно з метою їх утворення. Досягнувши спільної мети учасників, тимчасові нормативні великі групи припиняють своє існування.
Якщо розглядати просторово-часові характеристики натовпу, то тут також можна виділити декілька фаз його формування. Варто наголосити, що не дивлячись на те, що одною з характерних ознак натовпу є випадковий склад його учасників, часто розвиток натовпу починається з певного „ядра”, у якості якого виступають або підбурювачі, або група екзальтованих осіб. Таке зародкове ядро натовпу може утворитися під впливом якихось конкретних раціональних міркувань й ставити перед собою цілком визначені завдання. Але в подальшому первинне ядро огортається наслідувачами лавиноподібно і стихійно. Тому натовп збільшується, втягуючи в себе людей, які раніше не мали один з одним нічого спільного.
Натовп утворюється спонтанно внаслідок якоїсь події, явища яке привертає загальну увагу зацікавлених людей. Будучи схвильованим цією подією індивід, який приєднується до тих, хто вже зібралися, готовий втратити певну частку своєї звичної самостійності й отримати збудливу інформацію про об’єкт інтересу. Починається реакція розповсюдження емоційно зафарбованої інформації, що спонукає тих, хто зібралися виявляти схожі емоції й задовольняти нові емоційні потреби через психічно-комунікаційну взаємодію.
Наступною фазою є фаза створення „циркулярної реакції” (зростаючого цілеспрямованого емоційного зараження) , яке є важливим механізмом подальшого формування натовпу. Цей процес супроводжує також так зване „емоційне стирання” індивідуальних розбіжностей між людьми. В цьому випадку ситуативно зменшується роль особистого досвіду, індивідуальної й ролевої ідентифікації, здорового глузду. Людина відчуває й своєю поведінкою реагує на зовнішні обставини – „як усі”.
У людини під час емоційного стирання, підвищується чутливість до стимулів, джерело яких знаходиться в межах натовпу; в подальшому – формується резонанс з домінуючим у натовпі станом , одночасно знижується чутливість до імпульсів ззовні. За таких обставин, всяка спроба впливати на натовп за допомогою логічних аргументів буде несвоєчасною й навіть небезпечною .
До того часу, доки емоційне стирання відбувається в межах оптимальних для кожного конкретного випадку, воно слугує зміцненню й мобілізації групи, підсиленню її інтегральної ефективності. Така оптимізація спостерігається саме в нормативних групах. Однак її перевищення спричиняє протилежні ефекти. Велика група перетворюється у натовп, який втрачає керованість нормативними механізмами, й разом з тим, легше піддається ірраціональним маніпуляціям.
Вірогідність розвитку циркулярної реакції збільшується в періоди соціально-політичних напруженостей.
Дослідники підкреслюють , що в процесі формування циркулярної реакції всі відчуття учасників натовпу загострюються, у них виникає спроможність швидше реагувати на доступну інформацію. Адекватно цьому наростає збудження й активність учасників натовпу. В цій ситуації люди виявляються схильними не лише до спільних, але й до негайних дій.
Далі слідує етап появи нового об’єкту уваги. Для цього етапу характерне виділення із загального масиву інформації, що надходить у натовп, нового об’єкта уваги (не завжди того, який був об’єктом уваги на початку формування натовпу). Якщо первинним об’єктом уваги була подія, яка привернула увагу людей, то на цьому етапі новим об’єктом уваги вже стає образ, який складається в процесі інформаційної комунікації учасників натовпу в процесі циркулярної реакції. Тепер цей образ виступає як об’єкт, що стимулює спільну поведінку натовпу.
Наступний етап – додаткова стимуляція збудження учасників через подачу імпульсів, притаманних об’єкту уваги. Така стимуляція частіше за все здійснюється лідером, або групою підбурювачів з метою спонукати натовп до більш активних дій.
Виділяють кілька інформаційно-комунікаційних ефектів, що сприяють формуванню натовпу на цьому етапі:
По-перше, це ефект підпорядкування власного «Я» - колективному. Дослідники підкреслюють, що відчуття нездоланної могутності, яке відчуває людина у натовпі, дозволяє їй захопитися «первинними» інстинктами, які вона зазвичай пригнічує в звичайній ситуації .
По-друге – ефект «зараження», який Г. Ле Бон описує наступним чином: «Заражуваність є легко помітний, але мало пояснюваний феномен, який доцільно віднести до феноменів гіпнотичного роду... У натовпі заразливим є всяка дія, кожне відчуття. Й до того ж у такій великий мірі, що індивід дуже легко жертвує своїм власним інтересом заради інтересу спільного».
По-трете, у натовпі починає діяти ефект навіювання. Той же дослідник характеризує цей феномен наступним чином: «Індивід, який перебуває певний час в лоні активної маси, потрапляє незабаром, через випромінювання яке походить від неї, в стан дуже близький до гіпнотичного. Свідома особистість втрачається. Воля й спроможність розрізняти – відсутні. Всі думки і відчуття орієнтовані у напрямі, вказаному «гіпнотизером». Таке відчуття індивіда, який належить до психологічної маси. Він більше не усвідомлює своїх дій... Під впливом навіювання він у нездоланному пориві перейде до вчинення певних дій. Й таке буйство у маси ще нездоланніше, ніж у загіпнотизованого, оскільки рівне для всіх індивідів навіювання зростає в силу їх взаємодії» .
Важливо підкреслити, що процес утворення натовпу передує певна інформаційна взаємодія між людьми, що дозволяє сформувати емоційно забарвлену спільність думок тих, що зібралися. В цьому випадку у значній масі людей неминуче виникає ланцюгова реакція утворення у кожного з присутніх психологічних рис натовпу. Дійсно – процес утворення з певної пасивної множини людей єдиного цілого – натовпу й, наступне насичення цього натовпу якоюсь «непогрішною істиною» дуже схожий на процес зараження клітин організму якимось вірусом.
Одним з найбільш важливих є питання про умови формування певних масових явищ, які можна назвати феноменом натовпу.
Дослідники справедливо виділяють два типи таких умов: тривалого й оперативного характеру.
До перших відносяться будь-які економічні, соціальні, політичні та інші фактори, порівняльно тривалої дії, які створюють високий рівень напруги в суспільстві, розвивають і нагнітають відчуття невдоволеності, безпомічності, відчаю. В умовах тоталітарного політичного режиму ці відчуття, як правило, не мають виходу у формі якихось масових й, тим більше, насильницьких дій з боку населення й тому тривалий час зберігаються в латентному вигляді, перетворюючись у стан суспільної апатії. Однак, при першій же можливості й наявності сприятливого приводу – швидко розвивається ситуація соціального вибуху у самих різних формах – в тому числі – у вигляді агресивного натовпу . Для такої ситуації може бути характерним феномен транспросторового поширення натовпу – коли майже одночасно у натовп перетворюється більша частина населення всієї країни. При цьому люди не обов’язково перемішуються в одну просторову точку, а перебувають у стані натовпу на території своєї повсякденної дислокації (за місцем постійного проживання). В політичному сенсі це означає настання в країні анархії натовпу. Від революційного стану анархію натовпу відрізняє т.зв. «суб’єктивний фактор» – відсутність політичної сили, спроможної очолити й упорядкувати, організувати, спрямувати транспросторовий натовп. Цікаво, що у такому стані владно-політична верхівка держави також, як правило, піддається «зараженню» й перетворюється у транспросторовий натовп. Тільки у натовп який не наступає, а який спасається – у панічний натовп.
До других відносяться ситуативні, тимчасові а, інколи, випадкові ефекти, що розвиваються в конкретний час ф в конкретному місці.
Одразу варто зазначити, що провідна роль завжди належить умовам перманентного, тривалого характеру. Ситуативні феномени набувають сенс лише в контексті перших. Тому конкретний зміст ситуативних феноменів частіше за все не грає самостійної ролі й може бути виражений чим завгодно, приміром, у вигляді політичної події, запізнілих чи неадекватних діях влади, чи в звичайному побутовому епізоді, чутці тощо.
На завершення варто зазначити, що у склад натовпу нерідко потрапляють абсолютно випадкові люди. Ці суб’єкти приєднуються до натовпу в силу помилкового сприйняття ситуації. Цей феномен можна назвати «довкілля натовпу» – середовище людей, які перебувають у фізичній близькості до натовпу але не беруть у ньому активної участі. Їх увагу привертає саме «видовище натовпу». Із довкілля до натовпу приєднуються переважно люди з підвищеною навіюваністю, що піддаються спільному настрою натовпу. Інші – не втручаються в хід подій, однак їх наявність суттєво підвищує враження масовості натовпу, може впливати на стихійну поведінку самого натовпу.
До наступного розділу: Психологічні особливості формування поведінки індивіда у великій групі
Примітки:
1. Клозе Ф. Массы и манипуляция. — М., 1997. – 155 с.
2. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологи. – СПб.: Питер, 2004. – 192 с.
3. Исханова С.Г. Психология манипуляции и психология сотрудничества // Самоопределение и перспективы сотрудничества журналистских, профессиональных социологических сообществ и «третьего сектора» в целях становления в России гражданского общества, (8-9 апреля 2000г., г. Самара). – www.npi.samara.ru.
4. Ле Бон Г. Психология народов и масс. – М.: АСТ, 2000. – 320 с. – С. 273.
5. Каландаров К.Х. «Управление общественным сознанием. Роль коммуникативных процессов. - М.: Гуманитарный центр «Монолит», 1998.- 80 с.; Мокшанцев Р., Мокшанцева А. Психология толпы Социальная психология. Учебное пособие. Серия «Высшее образование» Москва-Новосибирск, 2001. – 127
0 коментарів