А.С.Д. в Google News - натисніть Підписатися

Порівняльна характеристика великих груп населення

Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Натовп за характером колективної поведінки людей

Велика група людей, як своєрідний надорганізм, має низку специфічних особливостей. Але особливості нормативної великої групи і звичайного натовпу різняться між собою. Характерними ознаками великої групи є :

Добровільність членства й спроможність до його збільшення.

Чинне законодавство України, як і загалом традиції сучасної демократії вимагають, щоб членство в об’єднаннях громадян було відкритим і доступним. Жодним чином не обмежується чисельність будь-яких, створених на законних підставах, великих груп. Але, якщо межи нормативної великої групи все ж регламентовані формальним членством і певними правилами вступу, то межи натовпу – відкриті й непостійні. Натовп також може зростати до певних меж в залежності від кількості людських ресурсів на території його дислокації. Перепонами до розширення натовпу можуть бути: несприятливі погодні умови, дефіцит простору дислокації, нестача комунікаційного простору (що утруднює інформаційний обмін), психологічний настрій учасників.

Прямі фізичні контакти учасників.

Прямі фізичні контакти характерні для учасників будь-якої великої групи населення. Але, якщо у нормативній групі вони носять формалізований характер і не повинні відбуватися постійно, тим більше – з усіма учасниками одночасно. То, у натовпі – саме прямий фізичний контакт є системоутворюючим фактором, який, на думку Г. Ле Бона , формує «духовну єдність» натовпу. Така єдність утворюється на основі видимості, чутності, відчуття об’єктами один одного, що динамізує механізми взаємодії, які засновані на взаємовідображені думок і відчуттів учасників. Ці механізми призводять до синхронізації дій натовпу та підсилюють емоційне збудження.

Постановка і прагнення до мети.

Неодмінною ознакою існування великої групи є спільність мети її учасників. Однак, саме для натовпу характерним є нестримне прагнення до мети. Ця риса поведінки частіше за все пов’язана з надмірним натхненням екзаьтованогого натовпу, його вірою у невичерпність своєї енергії, ілюзією могутності – що пов’язане зі зниженням рівня раціонального мислення.

Консерватизм.

У тій чи іншій мірі консерватизм поглядів і поведінки притаманний усім великим групам людей. Помічено, що чим більша група, тим більш консервативно вона налаштована. Ця риса проявляється в прихильності до сформованих стереотипів ідеології існування великої групи та її поведінки, в протидії іншим, ніж домінують в групі, думкам.

На відміну від нормативної великої групи, яка переважно має механізми адаптації своїх ідей і поведінки до нових раелій, натовп – уперто захищає свої ілюзії, послідовно втілюючи їх в діях. За своєю природою натовп є надзвичайно консервативним, він не сприймає новації. Вважається, що натовп підкоряється лише сильній владі. Якщо ця влада слабшає – відбувається зміна типу поведінки натовпу від рабського підкорення до анархії. Консерватизм анархізованого натовпу досягає крайньої межи стабільності, оскільки вже не діють інші механізми переконання, крім фізичних.

Авторитарність.

Жодна велика група не може існувати адекватний своїй меті тривалий час, якщо в ній немає керівництва, яке користується підтримкою, принаймні, більшості учасників. Але у нормативній групі авторитет і влада належить певному формалізованому керівництву – свого роду – малій групі в межах великої групи, то авторитарність натовпу проявляється в зосереджені повної влади в самому натовпі. Натовп, в силу притаманного йому максималізму, не аналізує, а приймає певну ідею в цілому, або повністю її відкидає. Натовп вкрай нетерпляче ставиться до всякого інакодумства, рішуче відсторонюючи «не своїх», головний чином засобами насильства.

Виділяються особливі якості, притаманні лише натовпу:

Імпульсивність, яка проявляється у схильності учасників натовпу до стрімких, нестійких, спонтанних, необдуманих, інтуїтивних дій. Така імпульсивність на певний час навіть може пригнічувати інстинкт самозбереження. Натовп функціонує, перш за все, в емоційному стані. Логіка вчинків йому не притаманна. В екстремальних ситуаціях спрацьовує стадний інстинкт (на кшталт: „Всі побігли, і я – побіг”). Наявність об’єктивних перешкод нервує і непокоїть натовп, з рештою – призводить його до я максимально збудженого стану. Дехто з авторів підкреслює, що імпульсивність натовпу заважає лідеру, який наважується керувати нею .

Навіюваність (сугестивність) – тобто – схильність натовпу приймати певні ідеї без обмірковування. Цей феномен формується на основі знеособленої довіри учасників натовпу до суггестора (того, хто навіює). Така довіра виникає через стимуляцію уяви та емоцій.

Суггестор, як правило, здійснює свій вплив базуючись на: незаперечному авторитеті; інтелекті (коли вдається пояснити натовпу свої дії); емоціях (коли вдається викликати у учасників натовпу особисті симпатії); запевненнях, що лідер буз допомоги загалу безсилий тощо. Розвитку сугестивності натовпу сприяє стан очікування.

Екстремізм поведінки учасників натовпу частіше за все спричиняється домінуванням негативних емоцій. Особливо екстремізм натовпу виявляеться, коли причиною зібрання великих мас людей є протестний стан, обурення. У натовпі такі стани швидко переходять в лють по відношенню до об’єкта незадоволення. Наголосимо, що фізичний (насильницький) прояв екстремізму натовпу – завжди матиме політичні наслідки, навіть якщо приводом для цього не були політичні мотиви.

Нравственна спонтанність натовпу складається з двох протирічних феноменів: спроможності людини підпорядковувати свою поведінку стійким соціальним нормам і, водночас, не нормативність, спонтанність дій, що викликана незвичними обставинами. Така діалектика є фундаментом поведінки натовпу, що часто спонукає його на радикальні (навіть злодійницькі дії), під проводом благородних ідей та гасел. Для нравственного стану натовпу характерне протиставлення-переконання: „Ми” („Ми – бездоганні”) і „вони” („вони в усьому винні”), яке може призвести до соціально-небезпечної межі.

Емоційність. Особистість у натовпі, як правило, не є ізольованою. Люди взаємодіють між собою, і ця взаємодія, в умовах „зараження” викликає так званий „емоційний резонанс”. Учасники натовпу при обміні „емоційними зарядами” поступово збуджують загальний настрій до такої межи , що відбувається своєрідний „емоційний вибух”, який вже не контролюється свідомістю учасників натовпу.

Висока чутливість також є характерною для поведінки натовпу, які проявляють, як правило, лише прості й крайні почуття, що мають для всіх один і той же напрям. Ці почуття настільки сильні, що навіть особисті інтереси кожного з учасників не в змозі домінувати над ними. Висока чутливість сприяє розповсюдженню у натовпі емоційного зараження, а – через нього – ідей, які викликають загальне схвалення і, у свою чергу, сприяють підвищенню чутливості натовпу. Дія такої „ланцюгової реакції” швидко „вирівнює” почуття і настрої натовпу. Тобто – натовп стає емоційно однорідним. Все це зменшує варіативність поведінки натовпу, його можливості адекватного реагування на зміну обставин. Зокрема, агресивний натовп продовжує діяти агресивно, навіть натикаючись на об’єктивні перепони, що збільшує його агресивність.

Образність і алегоричність мислення цілком притаманні натовпу. Він сприймає ідеї у вигляді яскравих образів. Загалом, натовп спроможний мислити тільки образами, уявами про певні речі чи події. Не факти самі по собі вражають уяву натовпу, те як вони представлені. Натовп спроможний сприймати лише максимально спрощені ідеї. Судження натовпу ніколи не бувають результатом обговорення й обмірковування. Натовп підсвідомо ніколи не прагне до істини. Він відвертається від очевидних фактів, які не готовий сприймати в силу їх складності, натомість легко сприймає будь-яку просту химеричну ідею. Частіше за все саме невірогідне вражає натовп більш за все. Натовп спроможний послідовно пережити всю гаму протирічних почуттів, але завжди буде знаходитися під впливом збудників саме поточного моменту.

Варто зазначити, що деякі сучасні дослідники виділяють поняття колективної психологічної віртуальної реальності, у якій відображення характеру актуалізації образа, по суті тотожне змісту цього образа. Такий образ людина сприймає й переживає не як прояв свого власного розуму, а як об’єктивну реальність.

Виділяють кілька фундаментальних властивостей такого „віртуала” : неможливість до зникнення, спонтанність (коли немає меж до віртуального і віртуального режиму), фрагментарність (відчуття розділення власного тіла, наприклад „руки роблять все самі”), зміна статусу тілесності (відчуття приємності і легкості в усьому тілі), зміна статусу особистості (поява відчуття власної могутності тощо), зміна статусу волі (діяльність відбувається без вольових зусиль, ніби – сама собою). Аналогії між відчуттями віртуальної реальності при їх штучній симуляції (наприклад за допомогою комп’ютера) і станом, що формується у людини у натовпі наштовхують на гіпотезу про значну тотожність механізмів формування цих станів.

На відміну від спільної характеристики всіх суспільних груп – наявність фізичного (прямого чи опосередкованого) контакту їх учасників, характерною особливістю натовпу є його висока фізична активність, яка проявляється у тому, що учасники натовпу прагнуть невідкладно втілити свої внутрішні ідеї в діях.

Однією з найбільш характерних ознак натовпу є його спроможність до швидкої трансформації з одного типу (підтипу), емоційного стану, форми в інші. Причиною такої нестійкості, на думку багатьох дослідників, є розмитість (аморфність) структури натовпу .

До наступного розділу: Умови формування та збереження великої групи

Примітки:

1. Богомолова Н.Н., Донцов А.И., Фоломеева Т.В. Психология больших социальных групп: новые подходы// Социальная психология в современном мире. – М., 2002. – С. 132-147.; Гидденс Э. Мятежи, толпы и другие формы коллективного действия. // Диалог. 2001.- № 6/7.; Ле Бон Г. Толпотворение. // Новое время. №3. 1998.- С.37.; Макиавелли Н. Государь// Государь: Сочинения. - Харьков: Изд-во "Фолио", 2001. – С. 47-122.; Марчук Г.И., Погожев И.Е., Зуев С.М. Гипотеза о подобии процессов в живых организмах// Докл. РАН. – 1997. – Т. 353. - № 2. – С. 264-266. та ін.

2. Ле Бон Г. Психология толп // Психология толп. – М., 1998. – С. 5-257.

3. Ле Бон Г. Психология народов и масс. – М.: АСТ, 2000. – 320 с.

4. Сивиринов Б.С. Социальная квазиреальность или виртуальная реальность? // Социологическое исследование, 2003. - № 1. – С. 39-44; Зенько К.А. Інтернет в контексте проблем Батия и сознания (философско-психологические аспекты) // Інтернет и современное общество: Труды IX Всероссийской конференции, М., 2006. – С. 63-64; Чудова Н.В. Особенности образа Я «жителя» Интернета //2-ая Российская конференция по экологической психологии. Тезисы. (Москва, 12-14 апреля 2000 г.). – М.: Экопсицентр РОСС, 2000. – С. 269-270.

5. Носов Н.А. Виртуальная психология. – М.: «Аграф», 2000. – 432 с.

6. Демидов А.И., Федосеев A.A. Основы политологии: Учеб. пособие,— М.: Высш. шк.,1995.—271 с.

0 коментарів

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии