Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії

До попереднього розділу: Визначення стратегії формування системи державного управління

Ефективна протидія корупції неможлива без забезпечення реальної прозорості та інформаційної відкритості влади. Діяльність державних структур та їх посадових осіб має стати прозорою для громадян України. І хоча останнім часом в нашій країні зроблено величезний крок у напрямі відкритості влади (це зумовлено об'єктивними процесами демократизації суспільства), варто констатувати, що звичка утаємничувати "все і вся" ще міцно сидить у психології української бюрократії. Адекватною на такий стан речей є реакція громадян України, більшість яких вважає, що рішення в органах влади приймаються "корумповано і нечесно". Це є одним із показників того, що рівень довіри громадян до обраної ними ж влади досяг критичної межі.

Забезпечивши прозорість діяльності владних структур, влада вирішує три надзвичайно важливих для себе і суспільства задачі: повертає довіру громадян до офіційної влади; створює несприятливі передумови для подальшого корумпування суспільства; забезпечує реалізацію конституційних прав громадян в інформаційній сфері (ст. 32 і 34 Конституції України).

Істотним кроком у цьому напрямі могло б стати прийняття Закону України "Про інформаційну відкритість органів державної влади та вищих посадових осіб", який законодавче закріпив би для громадян та юридичних осіб України можливість вільно отримувати інформацію про ці органи та їхніх посадових осіб в обсягах та в порядку, встановлених цим Законом.

Ще одним заходом, спрямованим на забезпечення прозорості влади, повинно стати вдосконалення механізму декларування державними службовцями майна та доходів. Аналіз такого декларування в сучасних мовах засвідчує, що на сьогодні воно не досягає своїх цілей. "Ахіллесовою п'ятою" цього процесу є: поширення декларування лише на певні категорії службовців, які працюють в органах державної влади; відсутність дієвого контролю з боку правоохоронних та контролюючих органів за доходами та витратами державних службовців і достовірністю зафіксованих у деклараціях даних; наявність можливості для державних службовців та інших представників владних структур (депутатів, голів відповідних рад) досить легко приховувати незаконно одержані майно та доходи, зокрема шляхом оформлення їх на інших осіб (знайомих, родичів тощо), які не є суб'єктами декларування.

З огляду на ситуацію, що склалася в Україні з незаконним одержанням доходів державними службовцями та посадовими особами місцевого самоврядування, надзвичайно актуальним в контексті протидії корупції є розробка і прийняття закону (законів) України щодо протидії легалізації коштів та майна, здобутих злочинним шляхом. Основною метою прийняття цього закону (пакету законів) є створення законодавчих механізмів, за допомогою яких держава могла б ефективно боротись з "відмиванням" (легалізацією) доходів, отриманих у ході вчинення злочинів, і з подальшою "тінізацією" (криміналізацією) економічної, соціальної і політичної діяльності держави і суспільства.

Суттєвим чинником забезпечення прозорості та інформаційної відкритості влади в Україні є становлення і розвиток незалежної преси. У будь-якій демократичній державі ефективне функціонування владних структур неможливе без незалежної преси - своєрідної "опозиції" до влади, соціального інституту, який не дає можливості владі "іржавіти". У розвинутих цивілізованих країнах засоби масової інформації (ЗМІ) виступають одним із найпотужніших антикорупційних соціальних інститутів: встановлення і оприлюднення журналістами фактів зловживання владою державних чиновників здебільшого стає початком кінця їх кар'єри. У нашій країні для забезпечення реальної незалежності ЗМІ особливих законодавчих новел не потрібно. Цього можна досягти дотриманням відповідних конституційних положень про свободу слова та законодавства про інформацію.

До наступного розділу: Базові принципи та концептуальні засади наукового супроводу державної політики у сфері протидії корупції