Організація національної держави, пошук союзників, політика компромісів та етичні питання


Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Соціально-економічна модель

Організація національної держави

Як уже зазначалось, ХД рух характеризується антиетатичною, направленою проти повного одержавлення традицією і має на меті розвиток місцевих громад та наднаціональної злагоди. Підтвердження останнього простежується з ролі Аденауера, де Гаспері, Шумана в їхньому внеску до процесу європейської інтеграції.

У Європі спостерігається цілковита одностайність ХД партій у питанні європейського будівництва, оскільки це відповідає їхнім фундаментальним переконанням. Складніша проблема полягає в питанні взаємовідносин етнічних груп у межах однієї національної держави. Нерідко це питання є благодатним грунтом для створення в межах одної держави декількох партій християнсько-демократичної спрямованості, характеризованих за національною ознакою: Іспанія, Чехословаччина (до 1993 р.), Румунія (угорська меншина).

Найбільш показовим є випадок Соціально-християнської партії Бельгії, котра 1968 року розділилася на валонське і фламандське крила, які згодом поступово трансформувались у самостійні партії. Валонське крило зберегло за собою колишню назву (СХП), фламандське іменує себе Християнською Народною партією (ХНП). Ознакою того ж явища служить модель блоку ХДС/ХСС у Німеччині.

Пошук союзників та політика компромісів

Християнсько-демократичні партії європейських країн, при здійсненні ними владних повноважень, змушені шукати союзників серед двох інших потужних європейських політичних течій, тобто серед лібералів та соціалістів. Апріорі можна було б уявити, що найбільш праві партії вступають до коаліції з лібералами, а партії лівого крила – із соціалістами.

Насправді, так відбувається далеко не завжди і залежить, в наші дні, від політичної кон’юнктури ідеологічних питань, тим паче, що ліберали і соціалісти в країнах європейського континента вже запроваджують близькі політичні курси. Австрійська Народна партія (АНП) здійснює правління разом з соціалістами, а блок ХДС/ХСС у Німеччині – з лібералами, передусім з міркувань внутрішньої політичної рівноваги. У Латинській Америці альянси, до яких входять ХД партії, є більш різноманітними і залежать, зрештою, від сучасної політичної ситуації та структури партій. Ці альянси укладаються, як правило, з політичними утвореннями широкого спектру – від помірно лівих до консервативних демократів – нерідко з націоналістичними і популістськими партіями типу Пероністської партії в Аргентині, що проголошує себе соціал-християнською.

Етичні питання

У країнах Заходу зовнішньополітичні та економічні курси, що здійснюються потужними партіями, є досить близькими, але водночас спостерігається розходження думок з приводу таких питань, як сімейна політика, проблема абортів, місце релігійного навчання в сучасній школі і т.д. Саме в цих питаннях християнсько-демократичні партії займають найбільш “відсталі від часу” позиції, нерідко протилежні домінуючим у суспільстві переконанням. Майже в усіх партіях християнсько-демократичної спрямованості існують різноманітні точки зору з приводу даних проблем, що вносять дисонанс у мирне співіснування прибічників суворої моралі та більш сприйнятливих до впливу громадської думки членів партії.

Наостанок, варто зауважити, що, незважаючи на значні відмінності у поглядах, солідарність партій християнсько-демократичної спрямованості за післявоєнний період зміцніла. Постійне спілкування, контакти та дискусії дозволили зменшити тертя між партіями, які, зберігаючи загальні ідеологічні цінності, займають різні позиції, залежно від свого середовища. Це простежується хоча б з посилення діяльності міжнародних християнсько-демократичних організацій, нарівні із зростаючим на цей час географічним впливом християнсько-демократичного руху.

До наступного розділу: Концепція громадянського суспільства

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии