Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Специфіка діяльності в залежності від геополітичного становища

Незважаючи на плюралізм тенденцій і соціальну строкатість своїх прихильників, ХД-рух, як правило, здійснював “центристську” соціально-економічну політику, спрямовану на інтеграцію всіх верств населення в економічній системі.

Конфронтуючи з ліберальним капіталізмом християнсько-демократичний рух завжди виправдовував втручання державної влади з метою корекції економічних наслідків. У поєднанні з цим ХД рух підтримував і навіть організовував синдикати (профспілки) і професійні асоціації, відкидаючи обмеження виробничих відносин індивідуальними взаємостосунками. Можна стверджувати, що на сьогодні християнсько-демократичний рух приймає соціальну ринкову економіку, що поєднує економічну свободу і соціальну відповідальність.

Ліве крило руху християнських демократів – профспілкові (Італія, Німеччина, Бельгія) або ідеологічні, більш інтелектуалізовані ліві елементи, – уже не виявляють ворожого ставлення до питань приватної власності, обстоюючи принцип кращого розподілу благ і соціальне законодавство, що сприяє суб’єктам найманої праці. Виходячи з реальної ситуації, більш консервативні елементи так само керуються цією метою.

У Латинській Америці революційний клімат 60-70-х років цього сторіччя, сплеск партизанської війни, спровокований впливом кубинської революції та цілком посередні результати реформаторських політичних курсів пояснюють революційну, навіть соціалістичну мову християнсько-демократичних партій на той час. На сьогодні це, за дуже рідкісними винятками, уже не відповідає реаліям, і партії, що користуються лівацькими настановами, посідають найнезначніші позиції. Виходячи з цього, можна з упевненістю стверджувати, що ХД рух ніколи, ні в Європі, ні в Латинській Америці, не сприймав крайнього лібералізму деяких англосаксонських партій.

З іншого боку, ХД партії завжди виступали проти етатизму і тоталітаризму, властивих “реальному соціалізмові”, що розвинувся в країнах Центральної та Східної Європи, суттєво відрізняючись від поміркованої європейської соціалістичної моделі.

До наступного розділу: Організація національної держави, пошук союзників, політика компромісів та етичні питання