Натовп за характером колективної поведінки людей

Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Типологізація великих груп. Характерні ознаки натовпу

За характером колективної поведінки людей натовп можна характеризувати як:

- ситуативний натовп – спільність цікавих (т. зв. «роззяв»), для якого характерною є суттєва екстравертованість поведінки учасників. Прикладом може служити натовп, що зібрався з приводу автомобільної аварії;
- конвенціональний (узгоджений) натовп – сукупність людей, які тимчасово об’єдналися щодо наперед відомого приводу. Учасники такого натовпу підпорядковуються певному наперед відомому плану (інструкції) і їх поведінку частіше за все можна характеризувати як інтровертивну. Наприклад – культмасовий захід, збори, мітинг;
- експресивний (збуджений) натовп – маса людей, яка виражає спільні для всіх учасників сильні емоції (протест, радість тощо). Для такого натовпу характерним є нестабільність і нейротизація поведінки його учасників (фани поп-зірок, спортивні уболівальники, учасники демонстрації). Одною з характеристик такого натовпу є екстатичність – схильність до охоплення масовим екстазом;
- діючий (спрямований) натовп – вчиняє спрямовані фізичні дії, спрямовані спільним піднесенням, поривом. Цей вид включає такі підвиди:
- агресивний натовп – такий, що вчиняє деструктивні дії;
- панічний натовп – діє під впливом інстинкту самозбереження;
- корисливий натовп – дії якого спрямовано на здобуття певних вигод для його учасників;
- повстанський натовп – такий, що протидіє владі. Останній може виступати як протестний (мирний) або агресивний (деструктивний).

Для політичної поведінки великих груп населення найбільш характерним є саме діючий натовп в усіх його підвидах (панічний – найменше). Тому , зупинимося на його характеристиці детальніше.

Одним із найбільш загрозливих варіантів є агресивний натовп. Ця модифікація натовпу формується тоді, коли його учасники прагнуть вирішити ті чи інші соціальні проблеми насильницьким шляхом. У такому натовпі індивід повністю втрачає відчуття реальності, яке затупається почуттям нестримного гніву, який може виразитися у фізичних діях відносно абсолютно випадкового об’єкта .

Корисливий натовп – скупчення людей (не завжди „кримінальних елементів”), рухомих прагненням до грабунку, розорення, знищення матеріальних цінностей, які учасникам натовпу не належать, але стали доступними в силу обставин. Аналіз поведінки людей, зокрема під час стихійних лих, свідчить, що звичайні, навіть добропорядні люди, коли вони усвідомлюють відсутність відповідальності – вливаються у натовп мародерів. В цьому випадку лінія самовиправдовування вибудовується на заміні відчуття відповідальності міркуваннями на кшталт: „Все одно, майно пропало би. Його вкрав би хтось інший. Його власники певне загинули” тощо.

Група людей яка рятується від загрози, перетворюється у панічний натовп, якщо їх доступ до засобів порятунку виявляється обмеженим або незрозумілим. Під панікою маємо на увазі стан наляканості (жаху), що супроводжується різкою втратою вольового самоконтролю. У такому стані наступає емоційний та інтелектуальний шок (ступор) з повною дезорганізацією цілеспрямованих дій особи. Активному пригніченню особистості сприяє домінування інстинкту самозбереження.

Дослідникам вдалося виділити чотири комплекси факторів (передумов) перетворення більш-менш організованої великої групи у панічний натовп:

1. Соціальні фактори, що викликають загальну напруженість в суспільстві як наслідок очікування загрозливої події. Варто зауважити, що загрозливі події – це не завжди лише природні катаклізми, а також економічні (інфляція, підвищення цін чи податків) і політичні (державний заколот, війна тощо) лиха. Часто виникнення соціальної напруги панічного спрямування викликано пам’яттю минулих трагедій або передчуттям неминучості трагедії, наближення якої відчувається інтуїтивно в силу певних ознак.

2. Соціально-психологічні й ідеологічні фактори викликані відсутністю ясної і значимої для більшості громадян спільної мети, ефективних (наділених загальною довірою) лідерів й, відповідно, низьким рівнем групової єдності. Дослідники масової паніки одностайно підкреслюють особливу значимість саме цього фактору.

3. Психологічні фактори (неочікуваний хід подій, подив, наляканість, що викликані нестачею інформації про можливі небезпеки та методи протидії). Дуже сильний або багаторазовий шокуючий стимул спершу викликає переляк кількох осіб у групі. Далі цей переляк передається людям з мінімальним порогом збудливості (який переважно мають жінки і діти). Здійснювані збудливими людьми фізичні дії (галас, біганина тощо) справляють ефект зараження на загальну масу.

4. Фізіологічні фактори (втома, голод, тривале безсоння, алкогольне чи наркотичне сп’яніння) послаблюють рівень індивідуального самоконтролю. Таке послаблення при масовому скупчені людей спроможні спровокувати паніку вже через вербальне позначення події (наприклад галас „пожежа”, навіть за відсутності диму).

Люди екзальтовані, з максимальним порогом збудливості стають джерелом, ядром активності від якого страх передається іншим учасникам. Здійснюється взаємна індукція (нагнітання) емоціональної напруги через механізм зворотного зв’язку. Далі, якщо не вжити своєчасних заходів, натовп остаточно деградує, люди втрачають самоконтроль; починається панічна втеча, яке, хоч і здається рятівним, насправді лише поглиблює небезпеку. В дуже рідкісних випадках, коли діє стимул великої потужності, масова паніка може виникати образу, без проміжних стадій. В цих випадках паніка є безпосередньою, майже автоматичною реакцією на стимул.

Значно типовіша і практично важливіша інша ситуація. Коли люди очікують якоїсь жахливої події, засоби подолання якої невідомі. Одразу після шокую чого повідомлення наступає так званий „психологічний момент”, коли люди опиняються ніби у підвішеному стані й готові слідувати першій своїй реакції. Часто вона виявляється парадоксальною (протилежною). „Психологічний момент” найбільш підходить для зміни ситуації у великій групі (доки вона не стала натовпом) з боку невеликої але організованої групи осіб, готових взяти на себе керівництво великою групою.

Натовп також може бути охарактеризований ще цілою низкою параметрів і показників, зокрема, кількістю учасників (наприклад - малий, нечисельний, чисельний, багаточисельний), напрямом і швидкістю руху (якщо він є), психологічним станом (спокійний, збуджений тощо) та його динамікою (стабільний, спонтанний, збудливий).

Цікаво, що утворення натовпу не залежить від кількості елементів, що складають її на початку – натовп можуть створити й кілька осіб. З іншого боку – натовп не буде досить тривало існувати, якщо відсутні необхідні для цього умови. Отже, що один параметр – тривалість існування натовпу – також може бути різним за величиною й піддаватися вимірюванню.

Натовп також можна описати за параметром щільності. Критична щільність натовпу є важливою ознакою, оскільки на цій межі виникає реальна загроза життю і здоров’ю учасників. Особливо небезпечною критична щільність натовпу є у зв’язку зі збільшенням вірогідності виникнення в ньому паніки.

До наступного розділу: Порівняльна характеристика великих груп населення

Примітки:

1. Марчук Г.И., Погожев И.Е., Зуев С.М. Гипотеза о подобии процессов в живых организмах // Докл. РАН. – 1997. – Т. 353. - № 2. – С. 264-266.

2. Ле Бон Г. Толпотворение. // Новое время. №3. 1998.- С.37.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии