Схильності людини до маніпулювання

Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Макіавеллізм і масові інформаційні маніпуляції

У загальному випадку кожна людина здатна до маніпулятивної поведінки, але деякі люди до неї більше схильні, ніж інші. Це пояснюється специфічними особистісними рисами й іншими психологічними особливостями макіавеллістів.

Як показала у своїх численних працях А.О.Русліна, люди з високим рівнем макіавеллізму завжди схильні демонструвати свої сильні сторони. Вони роблять це незалежно від ситуацій і обставин, у які поставлені. У спілкуванні вони, найчастіше, орієнтуються тільки на себе, а не на партнера . Автор дійшла висновку, що „сильний” макіавелліст, як правило, не є гнучким комунікатором, який розуміє необхідність урахування психологічних особливостей партнера. Макіавеліст розумний, сміливий, амбіційний, наполегливий, егоїстичний тощо. Він характеризується конструктивною (здатний давати коректні відмови на необґрунтоване прохання, адекватно виражати негативні й позитивні емоції соціально-прийнятним способом, підвищувати рівень самоствердження в „сервісних” ситуаціях, ініціювати спілкування) і домінантною (безумовна відмова у виконання необґрунтованого прохання, демонстративність, перевага негативних емоцій над позитивними, гіперпотреба в ініціації спілкування) стратегіями поведінки. Людина з низьким рівнем макіавеллізму, найчастіше боягузлива, нерішуча, легко піддається впливу, чесна, сентиментальна і надійна. Характерні риси такої невпевненої людини – це невміння відмовляти в необґрунтованому проханні, вимагати, відстоювати свої права, виражати позитивні й негативні емоції й установлювати контакти.

Показано, що представники професій на кшталт „людина-людина” мають більше виражений рівень макіавеллізму, ніж представники „людина-техніка”, відповідно вони проявляють розуміння-прийняття маніпуляції. Чоловіки й жінки старшого віку мають більше низький рівень макіавеллізму й більше схильні розуміти маніпуляцію по типу розуміння-відкидання, ніж юнаки й дівчата. Зазначений феномен пояснюється тим, що макіавеллізм як властивість особистості в повсякденному житті проявляється в маніпулятивних тактиках, спрямованих на досягнення суб’єктом конкретних кар’єрних та інших подібних цілей. Такі тактики для молодих людей найбільш ефективні в короткострокових контактах, спілкуванні, що не припускає встановлення близьких людських відносин. У старшому віці у людей, по-перше, скорочується кількість таких соціальних ситуацій, а, по-друге, звужується коло близьких знайомих, якими по очевидних причинах небажано маніпулювати. Знайдені також статеві розбіжності в розумінні маніпуляції: чоловіки значно частіше проявляють „розуміння-прийняття” маніпуляції, у той час як жінки біють за схемою „відкидання-розуміння-відкидання”. Крім того, є дані про наявність позитивного зв’язку між маніпулятивними зусиллями й установками батьків і дітей, а також припущення про подібність показників по шкалі макіавеллізму в подружніх парах.

Отже, аналізуючи представлені дані можна, говорити про те, що в розвитку схильності людини до маніпулювання й у використанні нею маніпулятивної стратегії в спілкуванні більшу роль можуть грати особливості її особистісної сфери, а саме розвиненена інтелектуальна здатність, егоїстичність, підозрілість, ворожість тощо; невисокі значення альтруїзму й низька самооцінка моральних власних якостей. Такі суб’єкти мають можливість більш ефективно обманювати інших, у міжособистісному спілкуванні вони частіше використовують лестощі і, у цілому, успішніше впливають на інших людей. Творці спеціальної Мак-шкали визначали макіавеллізм як психологічний синдром, заснований на сполученні взаємозалежних когнітивних, мотиваційних і поведінкових характеристик. Макіавеллізм як властивість особистості визначає переконання суб'єкта в тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна й потрібно маніпулювати, і що це можливо при наявності здатності переконувати інших, розуміти їхні наміри й учинки.

Деякі сучасні автори стверджують очевидність того факту, що макіавеллісти мають конкретні переваги в порівнянні з іншими людьми (у яких показники по Мак-шкалі низькі) і тому їхня діяльність у сфері управління більше виправдана й бажана. Зокрема, дослідження В.А.Суміна дозволили припустити, що високий відсоток працівників, які мають значимі оцінки дослідженої психологічної властивості, обумовлений не тільки набуттям певного досвіду маніпулювання людьми й вродженими здатностями, але й тим, що кваліфікація мененджера припускає наявність і ставить за обов’язок фахівця переймати переконання й методи взаємодії з партнерами. Але справа тут, очевидно, не така однозначна, як стверджує цитований автор.

Аналіз досліджень, проведених нами на аналогічному контингенті керівників показує на наявність досить складної залежності між успішністю управлінської діяльності й рівнем можливості маніпулювання, оціненій по Мак-шкалі. При обстеженні великої групи держслужбовців були отримані наступні сумарні показники по Мак-шкалі (Рис. 3.1.): середній бал М=91,5; стандартне відхилення S=9,5.

Найбільше високі оцінки по шкалі макіавеллізму мають службовці у віковій групі від 25 до 35 років (М=93,1; S=8,4) найменші у віці 55 років і старше (М=87,8; S=6,7).

Виходячи з особливостей структури макіавеллізму в досліджуваній групі були виділені три підгрупи: з низьким (99 балів) макіавеллізмом. Критерієм відбору послуживши рівень виразності макіавеллізму.

Кореляційний аналіз, застосований для визначення зв’язку між рівнем макіавеллізму в кожній з виділених підгруп та рангом державного службовця показавши різний характер зв’язку:

1. У першій підгрупі обстежуваних (з невеликими значеннями прояву макіавеллізму) не вдалося знайти статистично значиму кореляційну залежність між рівнем макіавеллізму й категорією посади.

2. У другій підгрупі, із середнім ступенем виразності макіавеллізму, виявлена негативна кореляція між показниками по Мак-шкалі і категорією службовця (r=-0,49, p<0,05). З чого випливає, що з підвищенням категорії службовця збільшується рівень макіавеллізму. Очевидно: з підвищенням макіавеллізму, як однієї з лідерських якостей, пов’язане більш ефективне просування по службовим сходах. Таким чином, керівники йз середніми значеннями макіавеллізму, є найбільш перспективними для службового росту. У цій же підгрупі виявлена статистично значима кореляція між категорією й віком службовця (r=-0,51, p<0,05). Результат, що спостерігається, цілком закономірний, тому, що більш низьку посаду має займати менш досвідчений (більш молодий) керівник. Кореляція рівня макіавеллізму з показниками задоволеності життєвою перспективою в цій підгрупі склала -0,57 (p<0,05).

'Схильності

3. Третю підгрупу випробуваних склали службовці з високими показниками по Мак-шкалі (99-115 балів). У цій підгрупі виявлено, що категорія посади службовця й Мак-показник корелює позитивно: r=0,58 (p<0,05). Тобто зі зростанням макіавеллізму посаду службовця стає нижчою. Отримані дані підтверджуються проведеними закордонними дослідженнями , згідно з якими чим жорсткіше горизонтальні й вертикальні зв’язки організації контролюються її керівником, тім меншого успіху (по займаній посаді й рівневі доходу) досягають працюючі в ній суб’єкти з високими показниками по Мак-шкалі. Високоструктуроване середовище знижує успішність спроб виражених макіавеллістів маніпулювати іншими: смороду частіше помиляються в розумінні психологічних особливостей людей і утрудняються у визначенні їхніх слабкостей, які можна використовувати для досягнення своїх цілей. Відсутність комунікативної гнучкості в людей з високими показниками по шкалі макіавеллізму перешкоджає не тільки взаєморозумінню, ал і й кар’єрному ростові.

При аналізі відповідей на питання „задоволеність відносинами з безпосереднім начальством і керівником організації” були отримані достовірні позитивні значення коефіцієнтів кореляції r=0,50 (p<0,05) і r=0,58 (p<0,05) відповідно. Можливо, це зв’язано з тим, що виражені макіавеллісти схильні виявляти себе з кращої сторони, незалежно від ситуації, тому оцінюються керівництвом позитивно. Однак комунікативна ригідність перешкоджає їм не тільки у досягненні поставлених цілей, алі й заважає ефективному взаєморозумінню з партнерами, для яких обов'язковою є діалогічна спрямованість суб’єктів спілкування.

У цій же підгрупі виявлена статистично значима кореляція між категорією держслужбовця і його життєвою перспективою (r=0,72, p<0,01). Це вочевидь пов’язано з тим, що виражені макіавеллісти скоріше домінантні, ніж підпорядковані; вони схильні бути лідерами й тому більш амбіційні.

У суб’єктів, з високими показниками по Мак-шкалі спостерігається тенденція домінування економічних і соціально-статусних цінностей над моральними й гуманістичними. Експериментально доведено, що вони можуть мало піклуватися про підтримку високих етичних стандартів, якщо ці стнадарти не відповідають їх інтересам. Дослідження корпоративної соціальної відповідальності показують, що у виражених макіавеллістів економічна відповідальність за дії, спрямовані на збільшення власного прибутку, явно переважають над соціальною (відображаючою дотримання соціальних норм на роботі) і моральною відповідальністю. Подібні результати отримані й у нашому дослідженні: задоволеність рівнем матеріального забезпечення r=0,55 (p<0,05), рівнем матеріального заохочення r=0,57, (p<0,05).

При аналізі ставлення виражених макіавеллістів до виконуваної роботи виявилося, обстежувані з ростом категорії посади не тільки не знаходять задоволення від виконуваної роботи, алі й не бачать сенсу в її виконанні. Незадоволеність виконуваної роботою не тільки знижує її ефективність, алі й негативно позначається на психологічному кліматі в колективі. Аналіз цієї проблеми в літературних джерелах та власні дослідження дозволяють зробити висновок, що керівники йз середніми значеннями макіавеллізму, є найбільш перспективними для подальшого службового росту. Високі показники макіавеллізму негативно впливають на просування людини по службовим сходах, якщо горизонтальні й вертикальні зв’язки організації жорстко контролюються. Знайшло підтвердження припущення, що у суб’єктів з високим рівнем макіавеллізму спостерігається тенденція домінування економічних і соціально-статусних цінностей над моральними й гуманістичними. Направленість виражених макіавеллістів на збільшення власного прибутку явно переважає над дотриманням соціальних норм на роботі й моральною відповідальністю.

Отже, макіавеллізм як особистісна характеристика відбиває невір’я суб’єкта в те, що більшості людей варто довіряти, що вони альтруїстичні, незалежні й мають велику волю. Вони схильні в спілкуванні обманювати й використовувати лестощі для успішного впливу на інших людей. Установлено наявність зворотної залежності між рівнем макіавеллізму й співчуттям . Тому можна припустити, що соціальна відверненість є однією з важливих характеристик подібних людей. Ці люди більш комунікабельні й переконливі незалежно від того, чи говорять вони співрозмовникові правду або брешуть, вони більше точні, чесні в сприйнятті й розумінні себе й інших. Узагальнена характеристика вираженої макіавеллістичної особистості, встановлена західними вченими: розумний, сміливий, амбіційний, домінуючий, наполегливий, егоїстичний.

Крім того, у якості важливих додаткових факторів, що сприяють розвитку схильності (наміру й бажання) маніпулювати іншими людьми, можна розглядати так звану „загальну безглуздість життя”, що сполучається з незадоволеністю сьогоднішнім днем і схильністю вірити, що в житті нічого не можна змінити. Тобто, очевидно, можна говорити про те, що розвитку схильності маніпулювати іншими людьми сприяють незалежність суджень і поглядів, критичність, уміння бачити плюси й мінуси ситуації, індивідуалізм. При цьому відсутність цілей у житті й незадоволеності сучасним моментом, можливо, призводять до розвитку скептицизму й цинічного ставлення макіавелістів, як до життя, так і до людей. Необхідно враховувати, що реальний представник маси дуже різноманітний, але в нього є загальна якість – бажання одержати інформацію. Він зовсім відвик думати над словом і, часто, не здатний оцінити стилістичні вишуканості, більше того вони йому можуть бути зовсім не зрозумілі. Людина маси кваплива, сприймає інформацію швидко, швидко, не поринаючи в який-небудь аналіз або насолоду словом. Її життєва позиція пов’язана з відмовою від розумової діяльності, відсутністю власної думки, пошуком готової відповіді. У зв’язку із цим, «заощаджуючи» мислення, вона вибирає тільки потрібну, на її думку, інформацію. Вона приймає за істину шаблони, які їй рекомендують, дуже любить „корисні поради”, податлива впливу стереотипного мислення. Всі ці якості обтяжені емоційною апатією. Тому вона недовірлива, шукає допомоги, не має чіткої уяви про свої права й можливості.

До наступного розділу: Фактори, що визначають податлівість людини психологічним маніпуляціям

Примітки:

1. Руслина А.О. Возрастные, половые и профессиональные различия в понимании манипуляции// Автореф. … канд. психол. наук. – М., 2008. – 24 с.; Руслина А.О. Макиавеллизм личности и понимание манипулятивного поведения // Вестник КГУ им Н.А. Некрасова. Серия «Педагогика, психология» 2007. Т. 13. № 4. С. 124-130; Руслина А.О. Сравнительный анализ понятий «макиавеллизм» и «стратагемность» и их использование в психологической литературе // Психологические исследования: Вып. 2 / Под ред. А.Л. Журавлева, Е.А. Сергиенко. – М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. (Труды молодых ученых). С. 194-205; Руслина А.О. Манипуляция общественным сознанием, макиавеллизм личности и понимание манипулятивного поведения // Психология сознания: современное состояние и перспективы: Материалы I Всероссийской конференции: 29 июня–1 июля 2007 г., Самара. – Самара: Изд-во «Научно-технический центр», 2007. С. 373-376.

2. Kraut R.E., Price J.D. Machiavellianism in parents and their children// J. Pers. and Soc. Psychol., 1976. – V. 33. - № 6. – P. 782-786.

3. Geis F.L. Machiavellianism // Dimensions of personality. N.Y.: Wiley-Interscience Publ., 1978. – P. 305-364.

4. Знаков В.В. Макиавеллизм и феномен вранья // Вопросы психологии, 1999. - № 6. – С. 59-70.

5. Blumstein P.W. Audience, Machiavellianism and tactics of identity bargaining// Sociometry, 1973. – V. 36. – P. 346-365.

6. Studies in Machiavellianism/ Christie R., Geis F.L. (eds). N.Y.: Acad. Press, 1970.

7. Ames M., Kidd A.H. Machiavellianism and women’s grade point averages// Psychological Peports. – 1979. – V. 44. – № 1. – P. 223-228.

8. Сумин В.А. Макиавеллизм личности в организации государственного управления // Наукові праці ДонНТУ, 2005. – Сер. економічна. – Вип. 100-1. – С. 84-93.

9. Кальниш В., Кальниш Ю. Роль деяких специфічних психологічно-особистісних якостей у професійній кар’єрі державного службовця: мак’явелізм // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2004. - № 1. – С. 77-85.

10. Buzton B.K., Hegarty W.H. Some determinants of student corporate social responsibility orientation // Business & Soc. – 1999. - №2. – P.188-205.

11. Знаков В.В. Макиавеллизм: психологическое свойство личности и методика его исследования // Психологический журнал, 2000. - № 5. – С. 16-22.

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии