А.С.Д. в Google News - натисніть Підписатися

Три концепції свободи

Відкрите суспільство: етика та раціональність

До попередньої глави: Метаморфози демократії

З вищесказаного видно, що в ідеологіях Нового часу проблема свободи (поряд із проблемою рівності) займала центральне місце. Тому доцільно зупинитись на найбільш історично значимих розуміннях поняття свободи.

Ісая Берлін виділяє дві основні концепції свободи – негативну та позитивну. На мій погляд, доречно говорити про три концепції, оскільки поняття "позитивної свободи" вживається у двох радикально відмінних, несумісних значеннях.

Негативна концепція свободи

Базовим, традиційним є розуміння свободи як відсутності примусу. Англійський філософ ХХ ст. Ісая Берлін так визначає зміст ідеї свободи: “Фундаментальне розуміння свободи – це свобода від ланцюгів, від ув’язнення, від поневолення іншими. Все решта – розширення цього сенсу, якщо не метафора. Той, хто хоче бути вільним, прагне усунути перешкоди; боротися за особисту свободу означає прагнути покласти край втручанню, експлуатації, поневоленню з боку людей, чиї цілі відрізняються від твоїх. Свобода, принаймні в її політичному розумінні, пов’язується з відсутність залякування чи домінування.”

Позитивна концепція свободи: тоталітарна версія

Противники свободи майже ніколи не зважувались відверто проголосити цю свою ворожість, а тому вдавалися до підміни змісту поняття "свобода". Вони оголосили свободу в традиційному розумінні негативною свободою. Вона й справді негативна, - не в тому смислі, що вона погана, а в тому смислі, що вона є "волею від". Ідея позитивної свободи ґрунтується на необхідності "волі до". Справді, “воля до” необхідна людині для осмислення її життя. Іспанський філософ Хосе Ортеґа-і-Ґассет зауважував: “Людське життя, самою своєю природою, мусить бути присвячене чомусь – славній чи скромній справі, блискучому чи щоденному призначенню... Бо жити – це прагнути чогось, простувати до якоїсь мети.” Проте ця "воля до" не є свободою і не може бути їй замінником. Людина повинна мати свободу ("волю від"), щоб самій обирати мету свого життя, щоб здійснювати свою власну, а не нав’язану кимось "волю до". Натомість концепція "позитивної свободи" найчастіше слугувала для того, щоб виправдати та надати привабливості ситуацію, коли відсутня "негативна" свобода:

- Так, - говорили захисники деспотичної влади, - в нашій державі людина не має негативної свободи. Але ж негативна свобода і не є справжньою свободою. Справжня свобода – це позитивна свобода, наявність великої мети, якій людина може присвятити своє життя. І цю мету (служіння Прусській монархії як земному втіленню Абсолютної Ідеї, побудова світлого комуністичного майбутнього, розвій вищої, арійської раси тощо) ми їй даємо. Отже – саме у нас, а не в гнилих ліберальних демократіях існує справжня свобода.

Позитивна концепція свободи: ліволіберальна версія

Поняття позитивної свободи вживається і в іншому значенні, яке не заперечує негативної свободи, а доповнює її, разом з тим застерігаючи проти крайнощів її абсолютизації.

Цю концепцію розробляли, зокрема, з ІІ половини ХІХ ст. теоретики "нового лібералізму" (не плутати з популярним сьогодні терміном "неолібералізм", яке вживається зовсім у іншому значенні – "ринкового фундаменталізму") Т.Х.Ґрін та Б.Бозанкет. Цієї ж концепції дотримується Джордж Сорос: “Я розглядаю свободу як наявність альтернатив. Якщо альтернативи наявної ситуації набагато гірші, або якщо рух вимагає значних зусиль та жертв, люди лишаються залежними від фактичного стану речей і не захищені від різноманітних обмежень, образ та експлуатації. Якщо в їхньому розпорядженні є альтернативи, котрі лише маргінально неадекватні, то вони не відчувають цього тиску. Якби до них застосували тиск, то вони просто перемістилися б далі. Отже, свобода – це функція людської здатності змінити своє становище”.

В більш загальному вигляді ця позитивна свобода може розглядатися як наявність спектру реально доступних можливостей. Чим більше різних можливостей має індивід, тим більшою є його позитивна свобода [1]. Проілюструємо це на примітивному прикладі:

Право літати на літаках, для тих, хто не може заробити достатньо грошей на квиток, є чисто негативною свободою, вона стає позитивною, коли людина може заробити гроші на квиток. Разом з тим, якщо людині заборонити літати на літаках (тобто позбавити її негативної свободи), то вона не зможе полетіти навіть якщо матиме гроші, - отже вона позбавлена і позитивної свободи. Важливо, що ця позитивна свобода передбачає не саму лише можливість полетіти літаком, а обов’язково передбачає наявність альтернатив: залишатися вдома, поїхати поїздом чи поплисти на пароплаві. Якщо вибору немає, і Ви змушені летіти, то в цьому ніякої свободи немає. Ось чому тоталітарна "позитивна свобода" несумісна не лише з базовою, негативною свободою, а й з ліволіберальною позитивною свободою.

Позитивну свободу можна визначити у вигляді рівняння: позитивна свобода = негативна свобода + умови для її реалізації.
В політичній практиці це передбачає компроміс між негативною свободою та рівністю. За умов радикальної нерівності більшість людей мають набагато менше можливостей, ніж еліта, вони позбавлені тієї позитивної свободи, яку могли б мати за умов більшої рівності. Разом з тим цілковита рівність можлива лише як тотальне зрівнювання, нівеляція відмінностей між індивідами, жорстка регламентація їх життєдіяльності, а отже – відсутність усякої свободи.

До наступної глави: Свобода та проблема смислу

Примітки:

1. Ісая Берлін пропонує, щоб запобігати плутанині та підміні понять, вживати у подібних випадках словосполучення "можливості користуватися свободою", а слово "свобода" вживати лише у його фундаментальному, "негативному" значенні.

0 коментарів

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии