Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Незакінчена революція

Як свідчать наведені вище чинники, в Центральній та Східній Європі, громадянське суспільство не формується автоматично скрізь, де з’являється державний вакуум. Це – загальноєвропейська проблема: що саме заповнить вакуум після того, як уряд звільнить нішу, аби надати приватному сектору ширше поле діяльності? Комерційні підприємства чи некомерційний сектор? У Центральній та Східній Європі, де соціалістична система об’єднувала всі сфери життя в одній централізованій та підпорядкованій єдиному плану структурі, ця проблема видається найбільш злободенною. Хоча систему, в часи якої не могли існувати ані незалежні організації, ані незалежне мислення, було офіційно заперечено, значна кількість породжених нею проблем є болючими питаннями сьогодення.

Моральна ситуація, що утвердилася в державах, і характеризувалася соціальною та політичною апатією стала одним із негативних наслідків панування тоталітаризму. Система, за якої люди звикли до того, що держава робить за них все, породила пасивність і принцип якомога кращого виживання з найменшими зусиллями. Саме ця апатія є чи не найбільшою перешкодою на шляху реформування суспільства, що залежить, передусім, від економічних та соціальних ініціатив. Все ще існує подвійне ставлення до держави: з одного боку люди вітають той факт, що держава скасувала контроль над політичною та економічною сферами, з іншого – вони й нині очікують, що держава дбатиме про них (насамперед, у сфері соціального забезпечення).

Час, протягом якого заборонялося все, що явно не дозволялося, змінився. На сьогодні дозволено все, що явно не заборонено. Замість офіційної однорідності існує плюралізм думок та цілий набір нових цінностей; замість забезпечення зайнятості – ненадійність, замість рівності – конкуренція. Це відчуття анархії супроводжується збільшенням рівня злочинності, сильним відчуттям соціальної незахищеності, економічного та соціального спаду, безробіття та підвищення цін. Люди, що зазнали браку духовного натхнення протягом десятиліть офіційного атеїзму, шукають нові пріоритети, які б надали їм безпеку. Багато з них знаходять притулок у фундаменталістських сектах або в політичному націоналізмі та так званій безпеці, яку ці утворення пропагують. На жаль, така “потреба в безпеці” перешкоджає утвердженню демократії та дотриманню прав і свобод людини.

Значна кількість політичних нащадків “руху за громадянське суспільство”, подібно “Солідарності”, Громадянському Форуму тощо, розпались або трансформувались у партії з новим політичним забарвленням. Нова ґенерація опортуністів та “перефарбованих” комуністів витіснила ідеалістів кінця 80-х – початку 90-х рр. Новостворені політичні партії мають тенденцію виглядати дуже подібними – за винятком колишніх комуністів та націонал-патріотів, фактично всі вони поділяють такі загальні принципи, як справедливість, верховенство права, демократія та ринкова економіка. Всі вони зазнають браку історичної ідентичності та традиційної підтримки серед виборців, і тому їхня політична активність обмежена невеликими групами населення. Більшість людей втратила інтерес до політики.

До наступного розділу: Дикий капіталізм