Християнська демократія. Історія та сучасністьДо попереднього розділу: Позиція державних офіційних осіб50 років, (а в деяких випадках і більше) планової економіки завершилися серйозною економічною кризою в країнах Центральної та Східної Європи, які на сьогодні перетинають великий вододіл між централізованою плановою та ринковою економікою.
Перехід від централізованої планової до ринкової економіки відбувається за досить складних умов.
По-перше, дається взнаки спадщина періоду комуністичного режиму, що негативно позначилась на менталітеті людей (про це йшлося в попередніх розділах). Адміністративно-командна економіка орієнтувалася на принцип: чим більше продукції тим краще. Як здавалося, природних ресурсів було достатньо (і навіть більш ніж достатньо) для задоволення всіх потреб, що врешті-решт спричинялося до бездумного їх витрачання, серйозного забруднення навколишнього середовища, недостатньої або ж повної відсутності уваги до фінансової ефективності та використання матеріалів гіршої якості. Структурно компанії мало чим відрізнялися від устрою урядової бюрократії і найменша ознака ініціативи знизу ретельно блокувалася.
По-друге, зміни мають відбутися в період дуже обмеженого економічного зростання. За наявності таких обставин, країни мають тенденцію захищати насамперед власні економічні інтереси.
По-третє, сподівання на швидке економічне відновлення не виправдалися, що спричинило появу відчуття песимізму, яке в свою чергу посилює вже існуючу апатію.
В економічній сфері країн центрально- та східноєвропейського регіону декілька завдань можуть бути об’єднані: приватизація державних промислових галузей; законодавче забезпечення та механізми підтримки новостворених підприємств; поліпшення автошляхів, залізниць та мереж зв’язку задля залучення нових інвестицій; зниження рівня інфляції та стабілізація валюти; погашення значних зовнішніх зобов’язань; збалансування державних бюджетів; приватизація колективного сільського господарства. Збалансований державний бюджет своїм наслідком матиме скорочення великих субсидій: на житло, на продовольчі товари, на неплатоспроможні державні галузі промисловості тощо. Знижені податки та менші витрати на соціальні виплати були б корисними як для приватних компаній (прибуток та реінвестування), так і для зайнятого у цих компаніях населення (зниження трудових витрат і більш висока зайнятість).
Економіка країн Центральної та Східної Європи перебуває на ранніх стадіях трансформації. Просування відбулося в галузі макроекономічної стабілізації шляхом жорсткої грошово-кредитної та фінансової політики та лібералізації цін. Існує загальне розуміння необхідності дотримання цього курсу. Розбіжності виникають лише щодо питання прискорення цих змін. Так, наприклад, існують “консерватори” (прибічники “жорсткої лінії”), котрі акцентують увагу на постачальній стороні ринку. Їх підтримує Міжнародний Валютний Фонд, Міжнародний Банк та політика Сполучених Штатів Америки у питанні невідкладності скорочення дефіциту бюджету, зниженні інфляції та субсидій і радикальної приватизації.
Запровадження такої політики негайно призводить до підвищення цін, особливо на основні засоби споживання типу продовольчих товарів і житла, а також до вельми значних надлишків, унаслідок чого неефективні компанії змушені припинити свою діяльність. Згідно з цими принципами, “шокову терапію” було запроваджено в таких країнах як Польща та Росія. Борис Єльцин після того, як став президентом Росії, а також його колишній прем’єр-міністр Єгор Гайдар започаткували грунтовну програму денаціоналізації економіки, реалізації якої постійно перешкоджав законодавчий орган Російської Федерації, через що програма приватизації сповільнилась починаючи з січня 1994 року. Влада старих структур у державній промисловості, апаратників, колишніх комуністів залишилася незмінною. Тим часом польський уряд розпочав із радикального плану, названого на честь прем’єр-міністра Лешека Бальцеровича. Проте, зважаючи на політичну нестабільність і досить часту зміну урядів ця лінія не набула послідовної підтримки.
Інші країни застосували більш поступовий соціально-орієнтований підхід до цього питання з боку уряду. Чеська республіка, наприклад, змогла поєднати політику економічних реформ зі збереженням соціальної гармонії. Аби зберегти розумний рівень зайнятості, уряд у Празі запровадив швидку приватизацію, підтримку закордонних інвестицій та валюту із заниженим курсом. Ситуація в Чехословаччині була чи не найкращою порівняно з іншими країнами Центральної та Східної Європи, оскільки зовнішні борги були відносно незначними і влада утримувала грошові ресурси під контролем.
Економічна реформа у колишній Німецькій Демократичній Республіці – окремий випадок. Менш ніж через рік після падіння Берлінського Муру між НДР та Федеративною Республікою Німеччини було укладено економічний союз, одним із пунктів якого був обмін східної марки на DM. Заробітну плату було перераховано в новій валюті та досить швидко підвищено до рівня західних стандартів. Нові федеральні землі втратили свою порівняльну перевагу нижчої заробітної плати, що позначилось на цінах. Споживачі почали надавати перевагу західній продукції перед виробами колишньої НДР. Хоча інфраструктура швидко покращується, ці фактори сприяли підвищенню рівня безробіття та економічному застою.
З точки зору концепції відповідальності можна зробити такі зауваження. Насамперед, держави у своєму розвитку поступово наближаються до ринку. Власне, із зміцненням ринкового сектору розпочинається економічна відбудова. Лібералізація попиту та пропозиції спричинює форми виробництва, які найкраще обслуговують споживача та постійно стимулюють раціоналізацію, що в свою чергу призводить до оптимізації рівнів цін на товари та послуги. Врешті-решт, ринок, будучи ефективним у взаємодії між виробником та споживачем, стимулює творчий потенціал та динамізм.
Однак ринок сам по собі не може передбачити дефіцит товарів, вартість яких не обчислюється у грошах, наприклад, солідарність або екологічні норми. Як уже зазначалося, необхідною на сьогодні є соціально-екологічна корекція функціонування ринкової економіки. Соціальні та екологічні орієнтації мають бути безпосередньо пов’язані з рішеннями, прийнятими в економічному секторі, на рівні, що є якнайближчим до тих, кого це безпосередньо стосується.
До наступного розділу: Приватизація
0 коментарів