Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Чи може допомогти нейтральний монізм?

В попередньому додатку розглядалися, крім іншого, деякі спроби уникнути висновку про незадовільність матеріалізму з допомогою туманних міркувань в руслі есенціалізму і, зокрема, теорій Сауля Кріпке. Ці теорії належать до найбільш модних у руслі одного з найвпливовіших напрямків сучасної філософії – аналітичної філософії, яка переймається в основному питаннями логіки й мови. Вони є чи не найвпливовішими з лінгвістичних теорій, які підтримують есенціалізм.

В руслі психофізичної проблеми, прибічники теорії тотожності свідомості й мозку та інших версій фізикалізму часто звертаються до теорії Кріпке про існування апостеріорних необхідних істин. Як було показано в попередньому додатку, ця ідея є насправді цілком недоречною у відношенні до психофізичної проблеми. Більше того, вона загалом є порожньою тавтологією, що зовсім не заслуговує на ту увагу, яку їй приділяють сучасні філософи аналітичної традиції.

Теорія про існування апостеріорних необхідних істин є частиною іншої, більш загальної теорії Кріпке – теорії природних видів. Ця есенціалістська теорія також знаходить застосування в міркуваннях деяких впливових сучасних філософів щодо психофізичної проблеми.

Так, в працях Галена Строусона матерія, фізична реальність, простір розглядаються як нібито якісь конкретні речі, що мають як відомі, так і невідомі нам властивості. При цьому не зауважується, що ці “речі” є аспектами реальності, які виокремлюються абстрактними поняттями матерії, фізичного, простору – поняттями, які передбачають наявність на фундаментальному рівні одних цілком конкретних, відомих властивостей (просторово-часові відношення) та відсутність інших (психічні, феноменологічні властивості), − притому і одні й інші є найфундаментальнішими зі знайомих нам властивостей. Наївний реалізм (див. попередній додаток, підрозділ “Проти есенціалізму”) Строусона часто виявляється у формі тверджень про те 'фізичне', 'матерія', 'простір' є “природно-видовими поняттями”. Тобто, Строусон спирається на теорію природних видів Кріпке.

Хоча теорія природних видів лише опосередковано стосується психофізичної проблеми, а той факт, що Строусон підміняє смисли понять 'матеріалізм' та 'фізикалізм' є досить очевидним і без ретельного критичного аналізу цієї теорії, все ж такий аналіз може бути корисним як засіб для більш ясного мислення і захисту від різних стратегій затуманювання і маніпуляцій зі словами та їх смислами.

Теорія природних видів Кріпке походить від іншої, загалом слушної теорії, якої він дотримувався і яка стосується смислів власних імен. Тому варто почати з роз’яснення та аналізу останньої.

До наступного розділу: Теорія смислів власних імен Міля та її есенціалістська інтерпретація Кріпке