Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Вода та H20

Загальний висновок: Розглянуті вище уявні експерименти показують, що теорія природних видів Кріпке не відповідає мовній практиці наділення назв смислами. А отже, вона є помилковою.

P.S. Т.Нагель у праці “Погляд нізвідки” в контексті обговорення можливості скептицизму наводить переконливу аргументацію проти теорій того типу, що й теорія Кріпке (як приклад таких теорій Нагель згадує праці Х.Патнема), які говорять про те, що родові назви означають ті об’єкти-референті (деякі “ось-ці об’єкти”), до яких традиційно застосовувалися ці назви, чим би ці об’єкти не були насправді, − на відміну від концептуалістських теорій, які говорять, що родові назви означають саме те, що ми зазвичай маємо на увазі, коли їх вживаємо, те, що відповідає нашим концепціям, асоційованим із цими назвами.

Мова йде про те, чи не є самосуперечливим скептичне припущення, що те, що ми вважаємо світом навколо нас, можливо, є насправді ілюзією (варіанти такої можливості: 1) усе це мені сниться; 2) існую лише Я як чиста безтілесна свідомість і якийсь брехливий дух, який навіює мені образи матеріальних речей і подій, яких насправді не існує; 3) я − це мозок у посудині зі спеціальним живильним розчином, на усі нервові закінчення якого подаються сигнали з комп’ютера, на якому працює програма “Віртуальна реальність”, таким чином, що ці сигнали, які передаються від комп’ютера до мого мозку і від мого мозку до комп’ютера є такими, що я сприймаю себе як людину з тілом, що живе нормальним життям у нормальному світі, − в той час як насправді те, що я сприймаю за своє тіло та інші фізичні об’єкти, є віртуальними об’єктами комп’ютерної програми).

Х.Патнем та деякі інші філософи вважали, що припущення про те, що те, що ми насправді вважаємо деревами, камінням, тілами людей та тварин, іншими фізичними об’єктами, можливо, насправді є чимось зовсім іншим, що викликає в нас хибні ідеї, не може бути істинним просто тому, що якби мав місце один із зазначених (скептичних) сценаріїв, то, наприклад, слово 'дерево' означало б саме те, до чого воно застосовується (образ уві сні, або образ навіяний мені брехливим духом, або віртуальний об’єкт на комп’ютері). Оскільки те, до чого ми застосовуємо слово 'дерево' − референт цього слова, чим би він не був насправді (фізичним об’єктом у фізичному світі, образом уві сні, віртуальним об’єктом комп’ютерної програми) існує і є тим, чим він є, то припущення про те, що дерев насправді не існує, або про те, що щось, що ми сприймаємо як дерево, насправді не є деревом, було б самосуперечливим. А отже, воно є хибним.

Нагель заперечує проти цього: “По-перше, я можу застосовувати поняття, яке взагалі не має референтів, за умови, що я маю концепцію тих умов, за яких воно мало б референтів – як, наприклад, у випадку, коли я говорю, що привидів не існує... Скептик не вважає, що усі наші терміни не мають референтів... Коли він говорить: “Можливо, що я ніколи не бачив фізичного об’єкта”, він не має на увазі (вказуючи кудись рукою): “Можливо, що ось-це, чим би воно не було, не існує!” Він має на увазі: “Можливо, що я ніколи не бачив нічого з незалежними від свідомості просторово-часовими властивостями, які необхідні для того, щоб бути фізичним об’єктом – нічого такого, що я вважаю фізичними об’єктами.” … Можливість скептицизму вбудована у наше звичайне мислення...” Теорії на зразок запропонованої Патнемом “спростовуються очевидною можливістю та зрозумілістю скептицизму, що показує, що під словом 'дерево' я не маю на увазі будь-що, що є причинно відповідальним за образи дерев у моїй свідомості, або будь-що, що виглядає і відчувається як дерево, або навіть щось того виду, що я та інші традиційно називали деревами. Оскільки можливо уявити, що ці речі не є деревами, будь-яка теорія, яка говорить, що вони мусять ними бути, є хибною.”

Усі ці заперечення, на мою думку, цілком стосуються теорії природних видів Кріпке.

(Проблема скептицизму щодо реальності світу детально розглядається у Частині 2, розділ 12)

До наступного розділу: Словник

Примітки:

1. Nagel T. The View from Nowhere. – p.72-73.