Формування громадсько-політичної поведінки великих груп населення

До попереднього розділу: Умови формування та збереження великої групи

Якщо стабільна, то громадяни, більшість з яких мають високий життєвий рівень, не відчувають гнітючого прагнення радикальних змін. В таких випадках, на думку науковців, вони віддають перевагу членству в різного роду нормативних групах (за інтересами). Психологічна напруженість, гостре переживання нестабільності свого соціального статусу в ближчому й віддаленому майбутньому проявляються там, де є зростаюче бажання змін. Саме в цьому випадку більшість людей переживають близькі за своїм змістом емоційні стани, весь час думають про одне й те ж. Тоді вони скоріше гуртуються у неформальні групи, активніше обговорюють тривожні теми, відчувають потребу в новій інформації щодо цих тем. В результаті розвитку такої ситуації спрацьовує механізм емоційної індукції, що сприяє формуванню та швидкому розповсюдженню чуток . Разом з тим, дослідники розглядають феномен виникнення й поширення чуток саме як основний засіб розповсюдження інформації у натовпі. Вважають чутки однією з характерних рис натовпу. Часто чутки сприяють процесу прийняття колективного рішення, синхронізації думки, що виникає у натовпі. В результаті – виробляються специфічні форми колективної поведінки, формуються цілі й засоби дій. Під чуткою ми розуміємо – передачу предметних відомостей через канали міжособистісного спілкування.

Існує закономірність, згідно якої інтенсивність чуток (вірогідність виникнення, швидкість й обсяги розповсюдження, а також їх вплив на поведінку великих груп населення) виражається функцією від ступеню зацікавленості людей в предметі чутки й рівня невизначеності доступної інформації про цей предмет. В процесі трансляції чутки спрощуються, тобто – стають більш селективними, сфокусованими на певній проблемі, краткими, конкретними, зручними для сприйняття.

В наш час розвиток засобів комунікації значно ускладнив процеси виникнення й розповсюдження чуток серед великих груп населення, внаслідок чого й динаміка їх поведінки набуває більш складного характеру.

При розповсюджені відомостей у мережах міжособистісного спілкування достовірність чуток не має жодного значення. Для формування чуток необхідними є принаймні дві умови: наявність предметної інформації й канал, по якому вона передається. Оберт чуток легше відбувається коли суб’єкт додатково супроводжує свою предметну інформацію оцінними судженнями а також повідомляє невідомі співбесіднику подробиці (факти біографії, приклади тощо).

Важливо підкреслити, що, оскільки люди (з тих чи інших причин) не завжди відверті у виразі своїх суджень щодо певних подій і, як правило, не можуть чітко ці судження сформулювати, чутки стають досить достовірним джерелом інформації щодо громадської думки, політичних настроїв, по відношенню до держави, її лідерів, засобів масової інформації тощо. В політичній культурі однією з форм трансляції чутки виступає анекдот. Тому політикам варто звертати увагу й на цю форму масової трансляції громадської думки з приводу їх особистого іміджу та їх діяльності.

Інша роль чуток полягає в тому, що вони служать каталізатором соціально-політичних настроїв та подій. Оскільки їх розповсюдження є активним фактором розвитку певних групових настроїв, суджень, поглядів, а відповідно – формування поведінських реакцій. Маніпулювання циркуляцією чуток є потужним знаряддям масового впливу.

Існує декілька класифікацій чуток.

В одній з них виділяють експерсивну й інформаційну характеристику чуток. Експресивний або виразний (колоритний, рельєфний, образний) характер чуток, спроможний відобразити їх емоційний характер, є досить важком для подальшої систематизації. В цьому випадку слід враховувати, що складній й різнорідній масі людей один і той же сюжет чутки в залежності від ситуації може отримати зовсім різне емоційне забарвлення. Тому при аналізі чутки необхідно звертати увагу не стільки на її предметний зміст, скільки на ту реакцію, яку він може викликати у маси людей.

Експерсивний параметр, тим не менше, переважно втілюється у трьох видах чуток: чутка-бажання, чутка-страховисько й агресивна чутка.

Чуткі-бажання відображають надію, очікування і, в цілому, благодушний настрій маси людей. Причому, підвищена увага до предмету читки й дефіцит об’єктивної інформації створюють ідеальний ґрунт для формування потрібної спрямованості й пришвидшеного розповсюдження чуток. Циркуляція чуток такого роду спроможна «підлаштовувати» соціальну ситуацію під можливий (або такий, що формується) сценарій її розвитку.

Чутки-страховиська виникають переважно в періоди соціальної напруги. Вони грають роль концентратора масової уваги на якомусь предметі. Активна циркуляція чутки, що лякає може призвести до повного спотворення її змісту, однак емоційний вплив чутки-страховиська при цьому не буде втрачатися.

Агресивні чутки виникають там, де існує напруженість у відносинах між соціальними групами. У цьому випадку вони переважно є виразниками емоційних почуттів. Тому, навіть незначний предмет, перетворившись у подібну чутку, може викликати значні соціальні катаклізми.

Частими є випадки, коли одні й ті ж чутки для різних великих груп населення набувають різних експресивних параметрів. Наприклад – розповсюдження чутки про «етнічні погроми» буде водночас чуткою страховиськом для одних, агресивною чуткою для інших і чуткою-бажанням для третіх соціальних груп. З рештою, циркуляція подібних чуток може стати не лише каталізатором, а й конкретним приводом для втілення їх предмету в дію.

Інформаційний параметр чуток відображає міру їх достовірності. Аналіз цього параметру також наводить на думку про його складний характер. В залежності від ступеню достовірності чутки й правдоподібності її елементів, умовно розрізняють кілька видів чуток, наприклад: достовірні з елементами правдоподібності, недостовірні з елементами правдоподібності, достовірні з елементами неправдоподібності, недостовірні з елементами неправдоподібності й тому подібне. Тут також доцільно підкреслити, що чутка спроможна підлаштовувати події під свій сюжет. Наприклад, якщо має місце чутка з низькою достовірністю, то її розповсюдження й циркуляція може призвести до ситуації, коли достовірність її фабули підвищується.

Дослідниками виявлено три характерні тенденції перетворення чутки в процесі її розповсюдження:

1. З плином часу відбувається поступове згладжування сюжету, коли несуттєві з погляду публіки деталі інформації зникають, а сам сюжет стає більш конкретним, кратким й функціональним.

2. В процесі циркуляції чутки її деталі стають більш виразними, висуваються на перший план, шляхом збільшення їх масштабу й соціальної значущості. При цьому сюжет може «обростати» новими (з початку відсутніми) подробицями, що сприяють його кращому засвоєнню. Таку тенденцію називають загостренням. Які саме компоненти сюжету можуть бути загострені, а які навпаки згладжені – обумовлюється стереотипами й установками конкретної групи людей.

3. В ході розповсюдження чутки з’являється тенденція до її пристосування під стереотипи й установки людей, підлаштовуються окремі елементи сюжету. Така трансформація відбувається без виражених ознак згладжування чи загострення, але так, що докорінно змінює психологічний зміст інформації, яка міститься в чутці.

Відомо, що деякі чутки існують в мережах міжособистісного спілкування досить довго й спокійно, інші – швидко заволодівають цікавість великих мас людей й спонукають їх до активних дій, треті – циркулюють у вузькому колі зацікавлених осіб, а четверті – зникають, ледь з’явившись.

Психологи виділяють дві фундаментальні й абсолютно необхідні передумови виникнення чутки :

По-перше, чутка спроможна виникнути в тому місці і в той час, де існує цікавість до її теми, а масштаб і конфігурація її розповсюдження визначається складом зацікавленої групи людей.

По-друге, для чутки необхідним є не лише інтерес, але цей інтерес має бути незадоволеним. В іншому випадку – наявної інформації виявляється достатньо, а ґрунт для розповсюдження чутки виявляється непридатним. Тому для розповсюдження чутки обов’язково повинен бути дефіцит достовірної інформації.

Таким чином, інтенсивність чутки прямо залежить від величини суспільної цікавості щодо її предмету, але зворотно пропорційна кількості офіційних повідомлень й рівню суспільної довіри до джерела офіційної інформації. До того ж, наявний дефіцит інформації може бути пов’язаний з відсутність, нестачею чи протирічністю даних, які надходять з офіційного джерела.

Швидко заповнюючи простір незадоволеної цікавості, чутки, з притаманним їм згладжуванням, загостренням й пристосуванням фабули, можуть відігравати велику роль у формуванні небезпечної суспільно-політичної ситуації. Наявний дефіцит інформації обов’язково буде швидко заповнений або «творчістю мас», або вмілими маніпуляторами, які переслідують власні цілі. Тому – стійкість до виникнення чуток треба формувати в суспільстві шляхом наповнення інформаційного простору оперативними, вичерпними й достовірними відомостями.

Виокремлено також кілька додаткових, супутніх факторів, що сприяють формуванню чуток:

1. Фактор особистісного статусу, функціонує за рахунок зростання популярності джерела інформації – особи, яка привертає до себе значну увагу великої маси населення. Як правило, свій статус достовірного джерела інформації ця особа формує й підтримує, демонструючи свою близькість до об’єкта загального інтересу (політика, державного діяча, нормативної групи тощо) чи до певної референтної групи, чи до державної структури. Саме таким чином маніпулятор підвищує значушість своєї власної персони в очах інформаційного оточення.

2. Фактор емоційного балансу. Дослідниками доведено, що циркулююча чутка спроможна тимчасово оптимізувати емоційний баланс у великій групі й, таким чином, регулювати (підвищувати чи знижувати) емоційну напругу до оптимального рівня . Якщо велика група населення тривалий час перебуває у стані напруженого емоційного очікування, то її учасники відчувають непоборне бажання обговорювати між собою можливі загрози. Цікаво, помічено, що навіть розповсюдження чуток-страховиськ, спроможне на певний час парадоксально знизити емоційну напругу у великій групі населення. Однак, в кінцевому підсумку, наявність емоційної напруги частіше за все призводить до розвитку дисфункції в поведінці індивідів, тоді циркулююча чутка починає нагнітати страхи й стимулювати панічні настрої.

3. Фактор нудьги. Нудьгу визначають як розслаблений. Емоційно не забарвлений стан, наповнений безсенсово-тривалим очікуванням, коли втрачається сенс сучасного, штучно ізольованого від минулого й майбутнього й позбавлений в такій ситуації кінцевого усвідомлення поточних подій . В такому стані поява й циркуляція чуток насичує життя суспільства віртуальними псевдоподіями, які спроможні частково компенсувати суспільству та кожному індивіду окремо підійну дисфузність існування й дефіцит емоційної напруги. Однак, така форма психологічної компенсації тягне за собою небезпеку появи непередбачуваних, неконтрольованих дій серед учасників великої групи і часто стає першою ознакою її розпаду.

До наступного розділу: Структурування великих груп населення

Примітки:

1. Ле Бон Г. Толпотворение. // Новое время. №3. 1998.- С.37-39.

2. Allport G.W., Postman L. An analysis of rumor// Public Opinion Quarterly, 1946. - № 10. – Р. 501-517.

3. Мокшанцев Р., Мокшанцева А. Психология толпы Социальная психология. Учебное пособие. Серия «Высшее образование» Москва-Новосибирск, 2001. – 127 с.

4. Латынов В.В. Слухи: социальные условия и условия появления//Социологические исследования. - М.,1995. – С. 12-17. Стеценко С. Г., Яременко А. А. К вопросу о деятельности органов внутренних дел по нейтрализации слухов, дестабилизирующих общественный порядок в Украине // Административное право и процесс. -2007. - № 1.- С. 37 – 40.

5. Назаретян А.П. Агрессивная толпа, массовая паника, слухи. Лекции по социальной и политической психологи. – СПб.: Питер, 2004. – 192 с.