Реально дуалістичний нематеріалістичний матеріалізм-панпсихізм Галена Строусона

Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Жозеф Левіне та метафізичні імплікації “пояснювального розриву”

Ще один цікавий приклад плутанини, що виникає внаслідок відсутності ясного визначення понять 'фізичне' та 'матерія', можемо побачити в працях Галена Строусона. Автор ідентифікує свою позицію з матеріалізмом-фізикалізмом і, водночас, з панпсихізмом. І це справді панпсихізм, але аж ніяк не матеріалізм (фізикалізм) у звичайному, традиційному розумінні цього поняття. Строусон використовує терміни 'матерія' та 'фізичний' у своєму власному невизначено-всеохопному смислі, посилаючись на наше незнання справжньої “природи фізичного”.

Загалом, те, як Строусон пояснює своє розуміння понять матеріалізму, дивує ігноруванням того загальноприйнятого смислу, який і надає сенсу дискусії між матеріалізмом та його опонентами. Цитую за “програмною” статтею “Справжній матеріалізм”:

“Реалістичні матеріалісти – реалістичні будь-хто – мусять визнавати, що Досвідні феномени є реальними, конкретними феноменами, бо ніщо у цьому житті не є більш певним. Вони повинні, отже, вважати, що вони є фізичними феноменами.”

Звідки це отже? З визнання досвіду (суб’єктивних переживань) реальним логічно ніяк не слідує, що він мусить бути фізичним. Суть дискусії між матеріалізмом та його опонентами якраз і полягає в тому, чи реальним є лише фізичне, чи також і щось нефізичне. Зрозуміло, що ця дискусія має сенс лише якщо поняття 'фізичний' розуміється у традиційному смислі – як таке, що охоплює не що завгодно, а лише те, що зводиться на фундаментальному рівні до чогось, що не має суб’єктивних переживань (а саме – до просторових відношень).

Натомість, Строусон просто ототожнює поняття 'фізичне' та 'реальне'; поводиться з поняттям 'фізичне' так, ніби воно означає 'реальне' (не якусь специфічну реальність, а усе, що є реальним). Але якби це було так, то питання “чи існує (насправді, реально) щось нефізичне?” не могло б бути предметом дискусії. Насправді, дискусія навколо психофізичної проблеми передбачає інший, більш специфічний смисл поняття 'фізичний', − такий смисл, що з того факту, що щось є реальним, логічно не слідує, що воно є фізичним: щоб вирішити, чи воно є фізичним, потрібні якісь додаткові аргументи. А отже, виходить, що Строусон просто підміняє поняття (як Ленін – див. розділ 6), і наївно вважає, що така словесна еквілібристика є розв’язанням проблеми. Але проблема залишається такою ж, якою вона й була, тільки що якщо ми приймемо термінологію Строусона, то потребуватимемо якогось нового поняття для того, що традиційно розуміється під поняттями 'фізичне', 'матерія'. Зараз предметом дискусії є питання: чи є свідомість фізичною? Припустимо, що послухавшись Строусона, ми вирішимо вживати поняття 'фізичний' у іншому смислі, як синонім поняття 'реальний'. Зрозуміло, що тоді дуалісти визнають, що свідомість є фізичною, але від цього не перестануть бути дуалістами. Дискусія між матеріалістами й дуалістами від цього не припиниться і змістовно не зміниться. Тільки що вони введуть замість старих понять 'матерія' та 'фізичне' нові – наприклад 'шматерія' та 'шфізичне', матеріалісти стануть називатися 'шматеріалістами', а головне дискусійне питання звучатиме: чи є свідомість шфізичною?

Власне, саме це і робить Строусон: традиційну опозицію 'свідомість'-'фізичне' виражає іншими словами − 'психічне' ('досвідне')- 'непсихічне' ('недосвідне'), не зауважуючи, що від такої заміни слів смисл не змінюється і ніяка проблема по суті не розв’язується.
Строусон називає свою позицію то 'справжній матеріалізм' то 'реалістичний монізм' і стверджує, що “дуалізм не має нічого на свою користь”. Здається, з його “матеріалізмом” усе зрозуміло. А як щодо монізму? Цитую:

“Можна просто оголосити себе Досвідним-і-не-Досвідним моністом: тим, хто визнає безсумнівну реальність Досвідних феноменів і вважає, що існують також не-Досвідні феномени”.

Зважаючи на те, що у Строусона поняття Досвідного означає свідомість, а поняття не-Досвідного − те, що традиційно називають матерією або фізичним, виходить, що 'справжній матеріалізм'-'реалістичний монізм' в персональній термінології Строусона виявляється … пропетивним дуалізмом-панпсихізмом.

До наступного розділу: Проти есенціалізму

Примітки:

1. Панпсихізм – вчення про те, що усе в природі має психічні властивості (є одушевленим), у тому числі усі ті речі, які ми звикли вважати неживою природою. Панпсихізм можливий у дуалістичній (як теорія про те, що усі елементи реальності мають психічні та фізичні властивості) або ідеалістичній (як теорія про те, що справжня природа реальності є психічною; вона лише являє себе у фізичних формах) версіях. Він має також щось спільне з матеріалізмом – обидва є натуралістичними. Але матеріалізм та панпсихізм є протилежними поглядами на природу: матеріалізм – це бездушний натуралізм, в той час як панпсихісм (грецьк. пан – усе, психе – душа) є всеодушевлюючим натуралізмом. Про проблеми з цією теорією див. розділ 15.

2. Це нагадує мені дискусію, яку я колись мав в інтернет-форумі з “матеріалістом”, який був переконаний, що усе існуюче мусить бути матеріальним, якими б не були його властивості. Якщо душа чи Бог існують – вони мусять бути матеріальними! В розділі 6 ми також розглядали визначення матерії як об’єктивної реальності, дане В.І.Леніним і канонізоване в радянській марксистській філософії діалектичного матеріалізму.

3. Strawson G. Real Materialism. – p.21.

4. Strawson G. Real Materialism. – p.48.

5. Цікавою й характерною особливістю статті Строусона “Реальний матеріалізм” є її стиль. Це – не просто філософські міркування та аргументи, а ще й віронавчання. Стаття рясніє настановами у вірі: у що повинен вірити “реалістичний матеріаліст” і що йому слід робити, щоб зміцнитися у своїй вірі – включно з медитативними практиками з самонавіюванням:
“…виконувати спеціальні акти концентрації – зосереджуючи свою думку на своєму мозку і намагаючись повністю тримати у свідомості ідею, що його переживання під час цієї вправи є частиною фізичного буття мозку (частиною фізичного буття мозку, з якою він, можна сказати, знайомий як вона є в собі...). Варто намагатися це підтримувати ... повертаючи думку у центр уваги, коли вона зникає. ...зануритися, наприклад, в мовчазне заглиблено-розуміюче промовляння подумки таких думок як "Зараз я думаю про свій мозок і думаю, що цей досвід цього самого мислення, який я зараз маю − і це промовляння подумки − є частиною фізичної діяльності й буття мого мозку". Корисно також дивитися на інших, включно з малими дітьми, як вони переживають світ, і думати про буття-в-часі звичайної матерії, яка міститься в їх голові (вуглець, залізо, калій, натрій тощо). Корисно слухати музику і зосередитися на думці, що його слухове переживання є формою матерії.” (Strawson G. Real Materialism. – pр.37-38).

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии