Свідомість як суб’єктивність: таємниця Я

До попереднього розділу: Чи відчувають тварини?

Для ілюстрації сказаного вище, а також як матеріал для роздумів, наведу висловлювання трьох відомих філософів.

Нагель Т. Як воно – бути кажаном?:

“Розмірковування про те, як воно – бути кажаном, здається, ведуть нас до … висновку, що існують факти, які не полягають в істинності висловлюваних людською мовою суджень.” “Якщо хтось схильний заперечувати слушність віри в існування такого роду фактів, точну природу яких для нас неможливо осягнути, йому слід подумати про те, що розмірковуючи про кажанів ми перебуваємо приблизно в такому ж становищі, в якому опинилися б розумні кажани чи марсіани (будь-які розумні інопланетяни цілком відмінні від нас), якби спробували сформувати уявлення про те, як воно – бути нами. Структура їхньої власної свідомості може зробити це неможливим для них, але ми знаємо, що вони помилилися б, якби вирішили, що не існує нічого такого як воно – бути нами... Ми знаємо, що вони помилилися б, зробивши такий скептичний висновок, оскільки ми знаємо як воно – бути нами. …його суб’єктивний характер є дуже специфічним і в якихось відношеннях може бути описаний в термінах, що можуть бути зрозумілими лише для істот, подібних до нас. Той факт, що ми не можемо сподіватися на те, щоб колись в деталях описати нашою мовою феноменологію марсіан або кажанів, не повинен вести нас до відкидання, як позбавленого сенсу, твердження, що кажани й марсіани мають суб’єктивні переживання, які за багатством деталей цілком порівнювані з нашими власними.”

К.Мак-Гін:

“…ми не можемо знати як воно – бути кажаном: ми не можемо виразити в поняттях такі чужі для нас форми суб’єктивності. Причина цього в тому, що наші людські поняття свідомості вбудовані в фундамент наших власних форм свідомості, тож будь-що, що глибинно відрізняється від них, буде незбагненним доля нас. Ось чому людина, народжена сліпою (припускаючи, що її свідомість не генерує візуальних образів), не може зрозуміти, що являє собою звичайний візуальний досвід.” )

Ф. фон Гаєк:

“...люди сприймають світ та один одного через відчуття та уявлення, що організовані в психічну структуру, спільну для них усіх... ...у людини є виразна картина світу і вона в певному смислі одна й та ж у всіх, кого ми вважаємо розумними істотами і кого в змозі зрозуміти... ...ми взагалі не були б здатні розуміти їх і просто вважати людськими, тобто розумними, істотами, якби не існувало певних інваріантних властивостей. Ми не можемо розпізнавати "розум" абстрактно. Говорячи про розум, ми маємо на увазі, що певні явища можуть бути успішно витлумачені завдяки аналогії з нашим власним розумом, що використання звичних категорій нашого власного мислення дозволяє давати спостережуваному задовільне робоче пояснення. І, отже, вважати щось "розумом" означає вважати, що це є щось, схоже на наш власний розум; і ми вважаємо це розумом лише остільки, оскільки він схожий на наш власний. Говорити про розум, який має структуру, принципово відмінну від тієї, яку має наш власний, або заявляти, що ми здатні спостерігати зміни базових структур людського розуму, значить не просто претендувати на неможливе: таке висловлювання не має смислу.”

******
Чи справді “говорити про розум, який має структуру, принципово відмінну від тієї, яку має наш власний … не має смислу”? Думаю, що якийсь смисл у цьому усе ж може бути. Уявімо, що існують якісь форми свідомості (розуму), які настільки відрізняються від людської, що ми не спроможні їх зрозуміти, а вони неспроможні зрозуміти нас. В такому випадку ми будемо сприймати їх як позбавлені свідомості (розуму) і будемо намагатися витлумачити їх поведінку в термінах фізичних законів та випадковості, – як ми це робимо, наприклад, по відношенню до мікрочасточок квантової фізики. А вони так само будуть сприймати нас. Те, що для нас є осмисленою людською поведінкою, з їх точки зору буде виглядати просто як сукупність рухів, в яких вони намагатимуться виявити деякі – жорстко детерміністичні або статистичні – регулярності – закони природи.

Цей уявний експеримент і наведені вище цитати змушують замислитися і сприйняти всерйоз можливість того, що дійсність в цілому може бути такою, що її “точної природи для нас неможливо осягнути”; що їй може бути внутрішньо притаманна невичерпна для людського розуміння таємничість; що людські раціонально-теоретичні пізнавальні здібності справді не дають можливості цілком адекватно, вичерпно розкрити природу реальності; що поза нашими теоріями завжди неминуче залишатиметься щось важливе, але невловиме для раціонально-наукового способу пізнання; щось, що звичайно називають духовністю і що знаходить вираз у мистецтві, а значною мірою і в релігії . Можливо, щоб правильніше розуміти природу реальності в цілому і такої її загадкової складової як людська свідомість, філософам і вченим слід частіше звертатися до таких форм осягнення дійсності як поезія, музика, живопис. При цьому правильність не слід ототожнювати з претензіями на повноту розуміння, – можливо, наше розуміння буде більш правильним саме тоді, якщо ми відмовимося від таких претензій, зрозуміємо, що ми не розуміємо чогось дуже важливого, усвідомимо загадковість дійсності і людської свідомості, недостатність для їх розуміння будь-яких раціонально-теоретичних конструкцій. Ці конструкції – теоретичні моделі – дуже потрібні й корисні, але недостатні і не повинні претендувати на вичерпність. Наука має залишати місце для інших форм духовного осягнення дійсності.

Можемо резюмувати рядками Ліни Костенко:

Все, що буде, було і що є на Землі,
і сто тисяч разів уже бачене й чуте,
сірі вузлики ранку – твої солов’ї,
все це тільки одне нерозгадане чудо.
Знаю склад біосфери, структури кислот,
все, що є у природі, приймаю як даність.
Я, людина двадцятого віку, – і от,
зачудована, бачу лише первозданність.

До наступного розділу: Дуалізм (плюралізм) і теорія еволюції Дарвіна

Примітки:

1. Nagel T. What is it like to be a bat? – р.171.

2. Nagel T. What is it like to be a bat? – р.170.

3. McGinn C. The Mysterious Flame. – р.53

4. Хайек Ф. Контрреволюция науки

5. Сутність релігії можливо тлумачити в два способи:
1) “реалістично” – як певне віровчення, доктрину, яке слід розуміти буквально і приймати на віру, догматично,
або
2) символічно – як культові та медитативні практики, міфологічну й філософську творчість, що виражають людські прагнення, цінності, ідеали, фантазії і спрямовані до якоїсь духовної реальності.