Християнська демократія. Історія та сучасність

До попереднього розділу: Концепція громадянського суспільства

Європа зазнає докорінних змін. Кінець ідеологічної, політичної та військової конфронтації між Сходом і Заходом створює нові можливості для взаєморозуміння та співробітництва. Саме таке розуміння, задеклароване у вступі до нової основної програми Європейської Народної Партії, що була прийнята в Афінах 1992 року, визначає фундаментальні принципи християнської демократії Західної Європи.

Християнська демократія не пропонує проекти готових рішень, але прагне керуватися тими фундаментальними цінностями та принципами, що вказують шлях до майбутнього. Загальна картина цих цінностей та принципів випливає з основної програми ЄНП, стислий аналіз якої пропонується нижче.


Беззаперечна цінність кожної особи є відправною точкою ЄНП (ст. 104 Програми ). Кожна людина є унікальною, незамінною і вільною, є су’бєктом, а не об’єктом історії. Гарантом справжньої свободи є автономія та відповідальність перед власним сумлінням, суспільством і майбутніми поколіннями (ст. 109).

Людина повинна мати можливість реалізувати цю відповідальність згідно зі своїми переконаннями та цінностями. Суспільство загалом має структуруватись у найбільш сприятливий спосіб. Тому християнська демократія надає великого значення вільним асоціаціям, в яких люди поділяють свої обов’язки згідно з їхніми фундаментальними переконаннями та інтересами. Зразками подібних асоціацій є так звані “проміжні структури” – профспілки, організації підприємців, організації фермерів, вільні школи, неприбуткові організації, засоби масової інформації, релігійні та культурні громади та ін.

Визначальним тут є поняття відповідальності. 1948 року в Амстердамі відбулося перше засідання Всесвітньої Ради Церков, під час якого було започатковано розробку концепції відповідального суспільства. У заключному документі, Всесвітня рада Церков заявила: “Людина створена і покликана мати свободу та відповідальність перед Богом і своїм ближнім. Кожна тенденція в державі та суспільстві, спрямована на те, щоб позбавити людину можливості діяти відповідально, є намаганням заперечити мету Бога стосовно людини та Його план порятунку. Відповідальне суспільство – те суспільство, в якому існує свобода; свобода людей, які беруть на себе відповідальність за справедливість і суспільний порядок, суспільство, в якому ті, хто володіють політичною чи економічною владою, є відповідальними за цю владу перед Богом та людьми, чий добробут залежить від них”.

Надання відповіді – ось передусім те, що містить у собі слово “відповідальність”. У біблійному значенні це відповідь на чиєсь звертання. Подібно до запитання: “Адам, де ти?” або: “Каїн, де твій брат?” Або подібно до звернення Христа до рибалки із закликом залишити свої сіті та йти за Ним. Подібно до інших, хто звертається із запитаннями і потребує відповіді. Саме відповідальність і є тою відповіддю. У цій відповіді – складові любові та солідарності, виконання місії та відповідальність за дії або бездіяльність. Люди вільні у своєму виборі – відповідати на звертання чи знехтувати ним. Вони мають очі, але чи бачать вони?

Вони мають вуха, але чи чують вони? Новий Заповіт приходить до людей, які визнають і приймають звертання. “Володарю, що ми повинні зробити, щоб отримати вічне життя?” (Матфія, 19: 16) “Як ми повинні чинити?” – запитує юрба Іоанна Баптиста (Луки, 13: 10). Запитуючи про це, вони визнають свою відповідальність і необхідність діяльності. Таким чином відповідальність є чимось значно більшим за особистий інтерес, це – відповідь з любов’ю на чиєсь звертання.

Відповідальність вимагає чутливості до чужого звертання, на яку, у свою чергу, впливають культурні обставини. Культурний клімат у сенсі превалюючих цінностей, переконань, інституцій та ритуалів може бути сприятливим, як для подальшого цілковитого нехтування несправедливими ситуаціями, так і для їхнього визнання і корекції не лише особами, але й групами або навіть цілими країнами. Багато чинників можуть як стимулювати, так і притлумлювати чутливість до чужого звертання: гарні або погані прецеденти в суспільстві, виховання, спілкування з оточенням і з власним сумлінням, засоби масової інформації. Іншими словами, культура у широкому розумінні, може стимулювати певну дію або подавляти її, і саме культура відповідальності є тим кліматом, що стимулює чутливість до звертання Вашого ближнього.

Відповідальність не існує сама по собі, а завжди знаходиться у певному контексті. Деякі питання можуть видаватися непридатними для вирішення через їхню масштабність і при цьому, як правило, критерії правильного і неправильного у суспільстві досить тісно переплітаються. Іноді масштаб проблем є настільки великим, що відповідальність особи здається неспроможною щось змінити, – власне кажучи, чим більшою є масштабність проблеми, тим менше особа відчуває свою здатність реально вплинути на ситуацію. Цей принцип завжди брався на озброєння тоталітарними режимами, які навмисне збільшували масштаб до такої міри, щоб ніхто вже не визнавав своєї відповідальності, значущості. Таким чином, особу позбавляли повноцінної людської індивідуальності, зводячи її роль до звичайного гвинтика гігантської машини.

Повернення до гуманістичного суспільства означає, насамперед, відновлення відповідальності, – відповідальності не лише за сьогодення та майбутнє, але й за минуле. Те минуле, що є невід’ємною частиною нового починання.

До наступного розділу: Солідарність