Архів 2004 р.

Україна спить. Важкий і безпросвітний її сон. Сон хворої людини, яка втомилася від життя. Стрілки годинника показують глибоку ніч. Найліпший час для злодіїв. От уже тринадцять років, як час завмер на цій позначці.

Купка "господарів життя" зі всіх сил вчепилась у хвилинну стрілку. Зависла на ній, намагаючись зупинити її рух. Важкі, набиті золотом кишені додають їм політичної ваги, допомагають відтягнути час розплати. Не розуміють вони – злочинні недоумки, що стиснута до межі пружина годинникового механізму незабаром розтиснеться зі страшною силою. Не спустить їх плавно з вершини, щоб вони здійснили м'яку посадку де-небудь на островах у теплому морі, а розчавить їх об промерзлу землю України. І довго ще не ростиме трава на місці їхнього падіння – такі отрутні їхні нутрощі.

Але поки що спить Україна. Сон розуму породжує чудовиська. Вигадливі нічні химери рятують від розплати своїх хазяїв. Борються з примарами діти України, б'ють у непроглядній імлі один одного і падають знесилені на холодну землю. Дивляться на беззоряне небо і чекають світанку. Але темна й задушлива ніч, тільки густішим стає морок. І вже багато хто з них піддається сну. Починається летаргія.

Але час не можна зупинити. Дедалі гучніше стукає годинник історії, дедалі сильніше тремтять стрілки. Серця, які засинають, починають битися в одному ритмі. Стукіт переростає в гуркіт, будячи патріотів і оглушаючи повислих на стрілках паразитів. У розпачі вони намагаються зламати, "реформувати" годинниковий механізм, доки він не пробив їхню судну годину, зупинити відлік часу. Назавжди залишити Україну в мороці.

Настає момент істини. Час має стати нашим. Спалахи наших сердець розженуть зграї нічних стерв'ятників, які затулили небо. Ми побачимо зірки, котрі склалися в три слова: Бог, Україна, Справедливість. А потім буде ранок. Ми витремо з чола холодний піт нічного кошмару і почнемо жити, працювати, народжувати дітей і радіти сонцю.

Чи гідні ми життя? Час порушує питання, на яке ми мусимо дати відповідь вже через кілька місяців. Ми не маємо права помилитися. Ми мусимо думати. Думати і діяти.

Ми кличемо тих, хто ще не здався, хто ще шукає, незважаючи на морок, і здатний пручатися мерзенній реальності. Хто хоче, щоб настав світанок. Хоче працювати, а потім спати з чистою совістю, знаючи, що ніколи більше не насниться Україні цей огидний кошмар. Ми побудуємо нову Україну. Вільну, багату і могутню. Ріка часу ніколи не зруйнує те, що побудовано з любов'ю.

Читай і думай. Думай і вибирай. Вибирай майбутнє.

Російськомовна версія статті: Можно ли остановить время?

Архів 2004 року
газета "Християнський Демократ"