«Жіноча» кінорежисура в гендерному аспекті культуротворчостіДо попереднього розділу: Вступ Щодо самого поняття ґендера між вченими немає єдності думок. Так, відомий спеціаліст у сфері етнологічних і соціологічних ґендерних досліджень, що проводяться у
Росії, М.Г. Котовська зазначає: «Не дивлячись на загальні моменти у розумінні ґендера, соціологи та антропологи все ж відрізняються в інтерпретації цього поняття. Так, для соціологів ближче вивчення «ґендерних систем», «ґендерного соціуму», «ґендерних ролей», для культурних антропологів – «ґендерної культури». Більш того, вчена вважає, що «єдиної теорії ґендера як такої на сьогодні немає». Ґендерні проблеми розглядаються у межах соціологічних, психологічних і антропологічних концепцій. Так, наприклад, психологи обов’язково вводять у вивчення ґендера поняття «ґендерної ідентичності». [М.Г. Котовская. Ґендерные очерки: история, современность, факты. Изд.: М.: ИЭА РАН, 2004, с.10-11].
Тому, щоб наше дослідження мало підстави бути об’єктивним, розглянемо дещо глибше, історію виникнення ґендера, його стан на сьогодні, існуючі культурологічні дослідження ґендера і можливості його використання.
Поняття «ґендер» органічно пов’язане з фемінізмом. Воно й виникло у глибинах цього соціального руху жінок за свою свободу і незалежність від «чоловічого іга», зафіксованого тисячоліттями у найрізноманітніших соціальних інститутах. У феміністській літературі існує декілька концепцій генедра. Це зумовлено як відносною «молодістю» ґендерного підходу (перші роботи з‘явилися близько двадцяти років тому), так і складністю самого феномена. Для всіх них базовим положенням є розрізнення понять стать (sex) і ґендер (gender).
Стать – це термін, що позначає ті анатомо-біологічні особливості людей (в основному – у репродуктивній системі), на основі яких люди визначаються як чоловіки або жінки. Його варто вживати лише стосовно характеристик і поведінки, яка випливає безпосередньо з біологічних відмінностей між чоловіками і жінками. Ґендер – це складний соціокультурний конструкт: відмінності у ролях, поведінці, ментальних і емоційних характеристиках між чоловічим і жіночим, які конструюються суспільством.
У рамках цього підходу ґендер розуміється як організована модель соціальних відносин між жінками і чоловіками, яка не лише характеризує їх міжособистісне спілкування та взаємодію у сім’ї, але й визначає їх соціальні відносини в основних інститутах суспільства. Ґендер, таким чином, трактується як один із базових вимірів соціальної структури суспільства, який разом з іншими соціально-демографічними і культурними характеристиками (раса, клас, вік) організує соціальну систему.
У ґендерології вважається, що ґендер конструюється через певну систему прийнятих у суспільстві культурних норм, ролей та стереотипів. Прийняті у суспільстві ґендерні норми і стереотипи певною мірою визначають психологічні якості, можливості, види діяльності, професії людей залежно від їх біологічної статі шляхом заохочення одних і негативної оцінки інших. У цьому сенсі бути чоловіком або жінкою означає зовсім не володіння певними природними якостями і виконання тієї чи іншої ролі. У сучасних соціальних і гуманітарних дослідженнях ґендер використовується не як незмінна і універсальна конструкція, а як комплексне переплетення відносин і процесів.
Соціологи і соціальні психологи стверджують, що стать (sex) відноситься до біологічних характеристик, відповідно до яких люди поділяються на категорії «чоловік», «жінка» або у рідкісних випадках – «гермафродит» (коли характеристики обох статей фактично або явно поєднані), а ґендер – до соціальних і соціально-психологічних атрибутів, що поділяє людей на категорії «чоловічий», «жіночий» або «гермафродитний». На думку багатьох соціологів, ґендер має вживатися лише стосовно соціально (штучно) створеного поділу суспільства на тих, хто відноситься до чоловіків, і тих, хто – до жінок. У той час як «чоловік» і «жінка» – терміни, зумовлені біологічними відмінностями між ними, «чоловіче» і «жіноче» відноситься до штучно сформованих культурою рис поведінки і видів темперамента, що вважаються соціально відповідними статям.
Значення феміністського поняття «ґендер» міститься в ідеї соціального (штучного) конструювання статі. Вважається, що у
суспільстві виникає система норм поведінки, що передбачає виконання певних статевих ролей; відповідно виникає жорсткий ряд уявлень про те, що є «чоловіче» і «жіноче» у цьому суспільстві. У феміністській теорії ґендера прийнято вважати, що у загальноприйнятому розумінні статі не існує, а є лише сукупність соціальних репрезентацій, а не природою закріплена данність. Більш того, стать і є лише ґендер, тобто те, що стало статю в процесі його соціалізації. Не стать належить людині, а людина – статі, а вона наділена владою і мовою.
При всьому різноманітті підходів до визначення ґендера є сенс виділити дві концепції: теорію соціальної конструкції ґендера і теорію ґендерної системи.
У першому (ґендер як соціальний конструкт) називають три групи характеристик: біологічна стать, статеролеві стереотипи, поширені у суспільстві, і т. зв. «ґендерний дисплей» – багатоманіття проявів, пов’язаних із передбаченими суспільством нормами чоловічої і жіночої дії та взаємодії. Відповідно до цього підходу ґендер постає як вимір соціальних стосунків, що вкорінений у цій культурі.
Більш складне і, відповідно, менш чітке визначення ґендера у другій його концепції – концепції ґендерної системи.
Концепція «ґендерної системи» включає різноматніні компоненти і по-різному визначається різними авторами. Ґендерна система – сукупність відносин між статтями (і всередині статей). Так, один із теоретиків ґендера Рабін вважає, що ґендерна система, яка конструює дві статті як різні, нерівні та взаємодоповнюючі, є фактично системою влади і домінування, мета якої – концентрація матеріального і символічного капітала в руках батьків. Інший теоретик фемінізму, А. Річ, відзначає, що ґендер є системою, що продукує відмінності і використовує ці відмінності для створення владно-підлеглих стосунків. Влада базується на системі відмінностей, у якій статеві відмінності виявляються генетично первинними.
Етнографи, досліджуючи проблеми статевої диференціації у рамках вивчення шлюбно-сімейної обрядовості, виховання дітей і т. ін., загострили увагу на формах статевого символізму і показали, що тотальна статева диференціація представлена і закріплена на первинних рівнях людського існування через статевий символізм.
У статевому символізмі більшості
культур «чоловіче» ототожнюється з духом, логосом, культурою, активністю, силою, раціональністю, світлом, наповненністю, формою і т. д. «Жіноче» – з матерією, хаосом, природою, пасивністю, слабкістю, емоційністю, темрявою, порожнечею, безформенністю. В європейській традиції патріархату ці ряди розглядаються як ієрархія. Статевий символізм також відображає владні смисли ґендерної диференціації суспільства.
В цілому ж варто відзначити, що аналіз ґендерних відносин по суті є аналізом відносин влади статей в економічній, соціальній, політичній сферах життєдіяльності.
Перейдемо до розгляду причин і джерел виникнення поняття «ґендер» – концепцій фемінізму, в глибинах якого зародилося і достатньою мірою сформувалося нове соціально-філософське поняття.
До наступного розділу: Концепції фемінізму
0 коментарів