Пріоритети державної політики України у сфері протидії корупції

Корупція в Україні: причини поширення та механізми протидії

До попереднього розділу: Розвиток корупції. Сценарій 3 (радикальний)

Першим кроком на шляху кардинального поліпшення ситуації у сфері боротьби з корупцією в Україні, забезпечення узгодженості дій правоохоронних органів у цій сфері, здійснення реальних заходів для повернення довіри громадян до влади, суттєвого поліпшення інвестиційного клімату, зміцнення партнерських відносин із міжнародним співтовариством, неухильного дотримання конституційних прав і свобод людини в інтересах утвердження законності і правопорядку стало утворення Президентом України В.Ф Януковичем Національного антикорупційного комітету. Вже сьогодні невідкладними завданнями цього органу є:

- системний аналіз стану корупції в Україні та заходів, що вживаються для запобігання і протидії їй;
- розробка антикорупційних заходів, в тому числі з метою гармонізації законодавства та усунення наявних у ньому протиріч;
- підготовка пропозицій про спрощення дозвільних та інших процедур щодо ведення малого і середнього бізнесу та ліквідації причин, які зумовлюють порушення у цій сфері;
- розробка з урахуванням вітчизняного та міжнародного досвіду, рекомендацій провідних світових організацій проекти актів законодавства з питань посилення боротьби з корупцією;
- внесення пропозицій щодо комплексних системних змін до Законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», інших законодавчих актів України, які визначають відповідальність за корупційні правопорушення, з метою усунення суттєвих недоліків, що можуть призвести до порушень конституційних прав і свобод громадян, а також з метою приведення цих актів у відповідність із конституційним принципом верховенства права, міжнародними стандартами у сфері протидії корупції, забезпечення інтересів національної безпеки та додержання інтересів громадянського суспільства;
- узгодження положень інших законодавчих актів у сфері протидії корупції та боротьби з нею;
- розроблення дієвого та ефективного механізму реалізації Законів України «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення».

Незважаючи на докладені зусилля й деякі досягнення, в Україні належить здійснити ще чимало реформ в галузі протидії корупції. Серед основних напрямів, що заслуговують першочергової уваги є збільшення прозорості та інформаційної відкритості:

• усього публічного сектора, включаючи посилення чіткості та доступності адміністративних процедур;
• в системі державних закупівель і ключових процесів керування публічними фінансами, таких як бюджетний процес.

Важливим є поліпшення режиму свободи інформації, включаючи “позитивне“ зобов'язання влади інформувати громадськість про свою роботу.

Принципово важливими також є:

• приведення бюджетної системи України відповідно до міжнародних стандартів;
• реформування системи державного управління, зокрема шляхом прийняття нового рамкового закону про державну службу, єдиного кодексу адміністративних процедур, запровадження кодексу поведінки публічних службовців, звуження меж розсуду (дискреції) чиновників, вживання додаткових цільових заходів, спрямованих на зменшення вигоди й підвищення ризиків, пов'язаних з корупцією;
• впровадження ефективного режиму обмеження конфліктів інтересів для посадових осіб;
• реформування судової влади, включаючи зміни в питаннях призначення суддів на посаді і їх дисциплінарної відповідальності, з метою зменшення можливостей для корупції, посилення незалежності судової влади й запобігання недоречного політичного тиску на суддів;
• реорганізація державних засобів масової інформації;
• оптимізація та зміцнення системи органів протидії корупції;
• організація ефективної системи захисту осіб, що роблять заяви в порядку громадської ініціативи, та інших заходів, які заохочують громадян звертатися з заявами про корупцію та боротися з цим явищем;
• здійснення макро- (рівня організації або галузі) досліджень ключових сегментів державного сектора й ключових процедур і систем керування з метою виявлення та усунення можливостей для корупції (всебічна “діагностика“ – дослідження системи);
• впровадження порядку антикорупційної законодавчої експертизи всіх запропонованих законопроектів (“перевірка на корупціогенність“). Збільшення зусиль в області громадської освіти, включаючи етичні складові, акцентуючи увагу на наймолодших громадянах України, які стануть лідерами країни у майбутньому;
• зміцнення освітньої ролі ЗМІ шляхом збільшення їх спроможності проводити репортерські розслідування й висвітлювати питання комплексних реформ, необхідних для посилення боротьби проти корупції.

Для здійснення необхідних змін має існувати чітка та однозначна прихильність до проведення антикорупційних реформ на найвищому рівні українського керівництва.

Ключову роль у цьому процесі можуть відіграти організації громадянського суспільства, а також існуючі механізми залучення громадськості, за допомогою яких неурядові організації (НУО) могли б зробити вагомий внесок у формування державної політики (наприклад, громадські ради при правоохоронних органах) і доступність інформації, необхідної для моніторингу діяльності органів влади (наприклад, звіти, підготовлені Рахунковою палатою). НУО мають користуватися такими можливостями, не втрачаючи однак уваги щодо спроб зловживати громадським впливом через корупційно налаштовані квазі-НУО.

Важливе значення має міжнародний обмін досвідом, зокрема прикладами успішного використання ефективних антикорупційних механізмів; формування партнерських зв'язків з організаціями, які ставлять перед собою подібні цілі (включаючи тих з них, які володіють відмінними навичками/ професійним досвідом), з метою підвищення спроможності, створення союзів і здійснення спільних заходів, а також сприяння формуванню критичної маси у міжнародній сфері протидії корупції.

Приватний сектор, особливо малі та середні підприємства, належить до тих сегментів суспільства, які найбільше страждають від корупції і можуть багато отримати завдяки боротьбі з цим явищем. Початок цьому може бути покладено за допомогою наступних заходів:

• організація самостійно або в співпраці з НУО дій з визначення й пропаганди заходів реформування, які сприятимуть підвищенню прозорості й конкурентоспроможності бізнесу (наприклад, спрощення адміністративних процедур, зокрема в галузі реєстрації, ліцензування та одержання інших дозволів, посилення прав власності тощо);
• консолідація зусиль на підтримку антикорупційних реформ у приватному секторі шляхом інформування ділових кіл про витрати, пов'язані з корупцією;
• поглибити поінформованість про переваги, які міг би отримати бізнес, формуючи й зберігаючи свій імідж “незаплямованості“.

Включення потенціалу діяльності, спрямованої на зменшення корупційної активності громадян до системи протидії корупції передбачає розгортання активної кампанії з формування антикорупційної культури громадян (зокрема, у вигляді розробки та здійснення спеціальної «Програми формування антикорупційної культури в Україні», з урахуванням зарубіжного досвіду, наприклад досвіду формування у громадян «антимафіозної культури» в італійському місті Палермо).

Якщо в Україні не буде створено умов для розвитку соціальної (тобто політичної, економічної, правової, моральної) культури громадян, то жодні конституційні, законодавчі, судові, управлінські чи інші реформи не матимуть антикримінального, зокрема й антикорупційного, ефекту, а отже, й будь-якого взагалі. Допомогти нашій державі можуть лише реформи на зразок «Нового курсу» Ф.Рузвельта, які мають саме антикорупційний потенціал, тобто створюють умови для розвитку політичної, економічної, правової, моральної культури громадян.

З метою удосконалення кримінальної юстиції в поєднанні з формуванням антикорупційної культури в Україні, варто вжити таких заходів:

1. У рамках кримінальної юстиції створити спеціальну підсистему антикорупційної юстиції, яка передбачала б: відповідні правові норми різноманітних галузей права, спрямовані на протидію корупції - і на запобігання їй, і на забезпечення відповідальності за неї; спеціальну компетенцію для антикорупційних інституцій, необхідну для ефективної протидії корупції; відповідне фінансове, технічне, науково-методичне, експертне та інше забезпечення антикорупційної юстиції.

2. Створити інституцію постійного науково-експертного забезпечення протидії корупції, зокрема вивчення та впровадження в життя зарубіжного досвіду такої протидії. Нині є достатньо підстав вважати, що антикорупційна політика, а також стратегія й тактика протидії корупції в Україні не є науковою. Це одна з причин її неефективності. Без усунення цього недоліку годі й сподіватися на успіх, про що свідчить і зарубіжний досвід. Тож гострою є потреба проведення наукових досліджень у галузі політичної кримінології, що допомогло б виявляти, зокрема, політичні аспекти корупції (див. Додаток 1).

3. Створити спеціальну систему органів антикорупційної юстиції, пристосованих для виконання функції розслідування саме корупційних злочинів (із урахуванням, наприклад, досвіду ФБР у США).

4. На Міністерство юстиції України покласти обов’язок щодо виконання функції антикорупційної експертизи проектів нормативно-правових актів, а також рішень державних органів і органів місцевого самоврядування, громадських організацій, партій тощо.

5. Для підвищення можливостей протидії корупції по-новому сформулювати концепцію використання арсеналу засобів протидії корупції, розширюючи їхнє коло й переоцінюючи в сучасних умовах їхню допустимість. Зокрема, варто декриміналізувати провокацію хабара. Потрібно також розширити інші можливості для виявлення та розслідування корупційних злочинів. Адже корупціонери прикриваються нині просторікуваннями про політичні переслідування. Очевидно, актуальною є антикорупційна політика, спрямована на реалізацію принципу симетричності: можливостей особи захищатися від зловживань уповноважених на антикорупційну діяльність осіб, з одного боку, і можливостей уповноважених осіб долати протидію корупціонерів - з іншого (Враховуючи для реалізації цього принципу досвід США в подоланні корупції 30-х років минулого століття, а також інших країн).

6. Внести відповідні зміни до законодавства: конституційного, цивільного, адміністративного, фінансового, господарського, земельного, муніципального, кримінального тощо, аби створити можливість ефективного застосування правових норм, що передбачають кримінальну відповідальність за корупційні злочини.

7. Законодавчо закріпити механізм відповідальності за незаконні рішення, що приймаються колегіальними органами.

10. Розробити й запровадити комплексні технології протидії корупції в основних сферах: державному управлінні, місцевому самоврядуванні, правосудді, будівництві, освіті, медицині тощо. Ці технології мають передбачати комплекс керованих із єдиного спеціального органу заходів: аналітику, експертизу, розвідку, розслідування, судочинство тощо.

11. Для здійснення антикорупційного просвітництва та підвищення антикорупційної активності громадян забезпечити поширення в суспільстві інформації про причини й умови, що сприяють корупції, корупційні технології та соціальні (політичні, економічні, правові, моральні) наслідки корупції.

Протидію корупції шляхом розвитку соціальної політичної, економічної, правової, моральної, культури громадян необхідно визнати чинником, без якого неможливий розвиток української нації та держави.

До наступного розділу: Виявлення політичної волі реально протидіяти корупції

0 комментариев

Ваше имя: *
Ваш e-mail: *

Подписаться на комментарии